Гулліверові загрожує небезпека

Коли Гуллівер ступив на берег Ліліпути, народ зустрів його бурхливими оплесками.

Та виявилося, що імператорові мало розбити флот блефескуанців.

– Хочу заволодіти Блефеску, – оголосив імператор Гулліверові.

Та, на думку гостя, це було занадто.

– Я не збираюся неволити чужий народ, – відказав він.

Через це імператор розгнівався. Незабаром з Блефеску прибуло кілька посланців, які сподівалися укласти мир. Побачивши Гуллівера, вони запросили його в гості.

Тоді імператор взагалі знавіснів.

– Це нечувано! – скипів він. – Ну і йди собі. Якщо тобі так кортить.

Гуллівер подумав, що краще йому лишитися в Ліліпутії і не гнівити імператора.

Відтоді чоловік тихенько сидів собі у своєму храмі, та якось уночі прокинувся від крику.

– Рятуйте! Рятуйте! Гуллівере! Мерщій сюди! Палац горить!

Ліліпути відчайдушно боролися з вогнем, та полум’я вже сягало даху. Гуллівер, який був вищий навіть за найвищу драбину, вихлюпнув на палац води.

Після цього імператор певний час знову почувався цілком щасливим. Гуллівер насолоджувався життям, хоча й сумував за домівкою. Але ж більшість ліліпутів дуже добре до нього ставилися.

Три сотні кравців пошили йому новенького блакитного костюма,

а ще три сотні кухарів щодня готували для нього смачні страви.

Одного вечора імператор навіть привів усю родину в гості до Гуллівера. Вони сиділи за розкішним святковим столом.

Але туга моряка не розвіювалася. Флімнеп, імператорський скарбничий, недолюблював Лемюеля. Він вважав, що велетень обходиться державі надзвичайно дорого.

– Ваша Величносте, наш гість з’їдає занадто багато їжі, – скаржився Флімнеп.

– Так, ти маєш рацію, – задумливо кивнув імператор. І це була правда. На Гуллівера витрачалися величезні кошти.

Якось посеред ночі до Гуллівера прийшов відвідувач – вельможа з імператорського палацу, який не схотів показувати свого обличчя.

– Слухай уважно! Твоє життя в небезпеці. Флімнеп усіх налаштовує проти тебе, – попередив він велетня.

– Вороги вже склали список злочинів, в яких збираються тебе звинуватити. Вони кажуть, що тобі не можна довіряти, що ти – зрадник, – провадив незнайомець.

– Ба навіть більше, твої недруги розносять чутки, що ти щось задумав проти імператора.

– Флімнеп задумав підпалити твій храм і обстріляти тебе отруйними стрілами!

Гуллівер зблід.

– Та не всі вельможі прагнуть твоєї смерті, – додав чоловічок. – Деякі кажуть, що тебе достатньо просто осліпити… Навіть імператор подумує давати тобі менше їжі, аби заощадити гроші. Тобі потрібно втікати звідси. Негайно!