План утечі

Гуллівер не став гаяти часу. Він хутко написав імператорові записку:

«Мушу вирушити до Блефеску, як і обіцяв», – написав він.

Потім Гуллівер подався до моря і, діставшись берега, роздягнувся. Він склав одяг на найбіль­ший корабель, якого зміг знайти, й потягнув його за собою.

Моряк не зупинявся, доки не дістався Блефеску. Зустріти гостя вийшов сам король. Гулліверові довелося лягти на землю, щоб поцілувати руку володаря.

– Ласкаво просимо! – вигукнув король. – Залишайся в нас, скільки забажаєш.

– Красно дякую, Ваша Величносте, – зрадів Лемюель.

За тиждень, вийшовши на берег, Гуллівер помітив у морі дещо дивне.

То був невеличкий човен – людського розміру, – що погойдувався на хвильках. Бідолаха кинувся до короля.

– Благаю, допоможіть мені! – почав просити він. – Може, це моя єдина можливість повернутися додому. Благаю, допоможіть урятувати той човен!

– Звісно, допоможу, – відказав король. – Візьми в поміч кілька кораблів.

Гуллівер поплив до човна, тримаючись за мотузки, прив’язані до кожного корабля.

В такий спосіб він щасливо доправив човна до берега.

І заходився моряк лагодити його для подорожі. Поки він обстругував стовбур дерева для щогли,

королівські кравці шили нове вітрило.

Вітрило радше скидалося на ковдру, зшиту і тринадцяти шарів найміцнішої тканини, яка тільки знайшлася на всенькому острові.

Незабаром човен був як новий.

– Я б хотів відплисти негайно, – звернувся Гуллівер до короля. – Та коли я розповім удома, де побував, ніхто мені не повірить. Тому чи не можна взяти з собою кількох твоїх людей?

– Гадаю, їм сподобалася б моя країна, – додав він.

– Цього я аж ніяк не дозволю, – заперечив король. – Натомість можеш узяти з собою кількох корів чи овець.

До всього володар подарував Гулліверові п’ятдесят торбинок із золотими монетами.

– Мені не хочеться, щоб ти їхав, – мовив король. – Але я розумію, чому ти мусиш це робити.

– Дякую, – відказав моряк. – Я ніколи вас усіх не забуду.

Гість сів у човна й напнув вітрило.

– Прощавай, Блефеску! – загукав він. – Прощавай!

Через кілька днів Гуллівер побачив корабель і заходився несамовито кричати та розмахувати руками з надією, що моряки його помітять.

Чоловікові пощастило! Корабельний чатовий таки угледів його. Судно підпливло, і мандрівника підібрали.

– Звідки ви пливете? – поцікавився капітан.

– З країни Ліліпутії, – відказав Гуллівер і показав свої подарунки.

Капітан був приголомшений. За кілька золотих та двох крихітних корів він погодився доправити моряка аж до його рідного міста.