Багатодітні сім’ї і ставлення до них

Основні проблеми багатодітних сімей

Багато хто погодиться, що ставлення до багатодітних сімей у нашій країні найчастіше позитивне, якщо, звичайно, сім’я благополучна і щаслива. Але, при цьому, люди, у більшості випадків негативно ставляться до можливості самим стати багатодітними батьками, оскільки соціальних проблем у такої сім’ї досить багато.

Хоча є і такі люди, які побачивши сім’ї з великою кількістю дітей, починають різко засуджувати батьків і крутити пальцем біля скроні, мовляв, робити їм нічого, тільки убогість плодять. Отже, обговоримо, які бувають багатодітні сім’ї, а потім поговоримо які основні проблеми в багатодітних сімей найчастіше бувають.

Які бувають багатодітні сім’ї?

Взагалі, багатодітною вважається сім’я, якщо дітей у ній троє або більше. Ці сім’ї можна умовно розділити на декілька категорій:

  1. Багатодітною сім’я стала через повторні шлюби одного або обох з подружжя. Тобто в сім’ї в одного або обох з подружжя вже були діти від першого шлюбу і ще народилися спільні діти.
  2. «Випадкові» багатодітні сім’ї, якщо так можна виразиться. Що це означає? Ну, приміром, у сім’ї вже є одна дитина. І подружжя хоче народити другу, але третю заводити не планує. А тут раптом народилися двійнята або навіть трійня. От і стала сім’я багатодітною. Звичайно, таких сімей не так вже і багато, але вони є.
  3. Неблагополучні багатодітні сім’ї. На жаль, міфи не народжуються з порожнього місця. Неблагополучними такі сім’ї цілком можуть бути. І подружжя в них відносяться як-небудь до усього. У тому числі і до народження дітей. Як правило, у таких сім’ях за дітьми погано дивляться, з ними не грають, дуже часто це нелюбимі діти і їх вихованням не займаються. Крім того, частенько діти в таких батьків виходять у результаті п’яного зачаття, що негативно позначається на розвитку дитини. І дуже часто діти в таких сім’ях відстають у розвитку і важко проходять соціальну адаптацію.
  4. У сім’ї багато дітей через сталі сімейні традиції, релігійний або національний світогляд або ж подружжя просто любить дітей і отримує задоволення і щастя через те, що їх оточують безліч діток різного віку.

Для підтвердження цих слів досить згадати, що усі світові релігії приділяють сім’ї головне значення після Бога і схвалюють народження декількох дітей у сім’ї, і виховання дітей у традиціях певної релігії.

Основні проблеми і соціальні труднощі багатодітних сімей

  1. Перша проблема багатодітних сімей – це, звичайно, матеріальна забезпеченість. Коли народжується перша дитина в сім’ї, жінка йде в декретну відпустку. Відразу, замість двох зарплат (у чоловіка і в дружини) стає одна, у чоловіка. І замість двох людей стає три. Грошей з розрахунку на одну людину стає в 2-3 рази менше. А якщо дитина не одна, а вже три або чотири? Звідси і з’являються фінансові проблеми в сім’ї.
  2. Друга проблема, властива багатодітним сім’ям, – це житлова забезпеченість. Якщо в сім’ї одна-дві дитини, то двох-трьох кімнатної квартири цілком достатньо. А якщо дітей декілька? І в кожної з них має бути свій куточок. У маленьких – для ігор, а в школярів – для занять. Якщо немає своїх місць, діти можуть сваритися з приводу того, кому і де грати і сімейні конфлікти між ними можуть спалахувати досить часто. Якщо ж за кожною дитиною «закріплене» певне місце, то, у такій ситуації, зорієнтуватися вже простіше.
  3. Ще одна трудність для сім’ї з великою кількістю дітей – це складність спілкування з усіма ними. У батьків може просто бракувати часу для того, щоб спілкуватися, грати або займатися з кожною дитиною окремо. У такому разі, і батько і мати можуть виділити певну годину на тиждень для того, щоб спілкуватися з кожною дитиною. І в ці години необхідно приділяти час тільки одній конкретній дитині.

Тобто, приміром, у понеділок батько займається із старшим сином, у вівторок – з молодшим. У середу він грає із старшою дочкою, а в четвер – з молодшою. В п’ятницю і вихідні можна об’єднувати ігри і займатися спільними справами усією сім’єю. Так само можна і розподілити свій час і матері. Але, головне, зробити це батькові. Адже роль батька у вихованні дітей значно більша, ніж роль матері у вихованні дитини.

Такий підхід – заняття з кожною дитиною окремо, найефективніший, в умовах сім’ї з декількома дітьми. Це набагато ефективніше, ніж намагатися займатися і грати з ними одночасно. При такому розподілі проявів дитячих ревнощів буде значно менше, або їх не буде зовсім. Бо батько приділяє увагу кожному персонально. Тобто дитині не доводиться ділити батька або матір ні з ким. У певний день увага батька присвячена тільки їй.

  1. Ще одна проблема в сім’ї, де багато дітей, може виникнути, якщо хтось із дітей захворіє. У цьому випадку, нерідко від першої хворої дитини заражаються і усі інші. А потім, на тлі цієї маленької «сімейної епідемії» можуть захворіти і самі батьки.

Багатодітна сім’я і упереджене ставлення до неї

Багато людей відносяться до багатодітних сімей негативно і асоціюють ці сім’ї з неблагополучними, а батьків вважають безвідповідальними. Часто можна почути вирази на кшталт: «Навіщо плодити убогість» або «Батьки в багатодітних сім’ях – це безвідповідальні або неблагополучні люди». Це докорінно невірні судження і таке ставлення до сімей з великою кількістю дітей є упередженим.

Звичайно, є серед великих сімей неблагополучні, але такі є і серед малодітних дітей. І навіть бездітні сім’ї можуть бути неблагополучними. Взагалі, дивно, що благополуччя сім’ї вимірюється кількістю дітей. І чомусь, чим більше дітей, тим неблагополучнішою вважається сім’я.

Але хто скаже, з яких пір діти стали ознакою сімейного неблагополуччя? Здається, навпаки, чим більше дітей, тим благополучніша сім’я і тим вона розвиненіша духовно. Адже не даремно усі релігійні діячі і служителі заводять велику кількість дітей.

Діти – це завжди велика відповідальність. І люди (не алкоголіки і безробітні ледарі, а нормальні, прості люди), які заводять 3, 4, 5 дітей, не бояться брати на себе цю відповідальність. А ті люди, які заводять, максимум, одну дитину, хоча забезпечені і фінансово і житлом, якраз, безвідповідальні люди. Немає дітей – немає відповідальності. А якщо дітей багато – то і відповідальності багато. Або ж, дружини в таких сім’ях занадто ледачі. Про це йшла мова в статтях: «Чому чоловік не хоче дитини», а також: «Чому дружина не хоче народжувати дітей».

Про так звані сім’ї «чайлдфрі», які, взагалі, не бажають заводити дітей, взагалі, нічого хорошого сказати не можна. Адже наші батьки і діди – це наше минуле. Ми самі – це сьогодення. А наші діти – це наше майбутнє. І якщо ми позбавляємо себе дітей, то ми позбавляємо себе і свого майбутнього.

Автор: Наталя Дейнека