Межі й правила

Правило – це не що інше, як умова, яка, не беручи під сумнів любов, визначає межі нашої діяльності – вказує як дозволену свободу, так і певні обмеження.

Світло й різноманітні звуки, які сприймає дитина, дають їй змогу розпізнати світанок, натомість коли западає темрява й тиша, вона розуміє, що настала ніч. Удень люди активні, а вночі відпочивають і сплять. Це фундаментальний ритм життя. Батьки мусять дбати про те, щоб родина дотримувалася цього ритму і не допускати, щоб ніч перетворювалася на день. Ніщо не повинно порушувати сон. Інші правила стосуються того часу, коли людина не спить, адже не всі дорослі можуть бути активними впродовж цілого дня. Дехто мусить відновлювати свої сили, відпочиваючи. Так само й від дитини не можна очікувати, що вона кожен день проводитиме на найвищих обертах, не відпочиваючи жодної хвилини. Дитина теж мусить час до часу перепочивати. Якщо хочемо, щоб вона дотримувалася цих правил, то насамперед мусимо так робити їх самі.

Коли день проходить упорядковано, то, завдяки повторюваності певних сімейних ритуалів, дитина має змогу усвідомити, що визначені дії займають постійне місце в ритмі дня. Це стає підставою для розвитку її почуття часу.

Знання про ритм часу, простору й життєву силу неможливо передати ні словами, ні за посередництвом телевізора, ні за допомогою абстрактних понять. Отримати його можна, лише набувши за посередництвом свого тіла й відчуттів власного досвіду. Завдяки повторюваності певного явища, в дитини виникає довіра до себе, а також до світу. Спостерігаючи за часовими проміжками (днями, тижнями, місяцями, роками й ритуалами, пов’язаними з ними), що постійно повторюються, дитина здобуває знання про щораз складніші правила, які дають їй змогу почуватися безпечно.

Навіть дорослий відчує неспокій і шукатиме допомоги, якщо втратить орієнтацію та зазнає впливу невпорядкованих збудників. А як у такій ситуації почуватиметься дитина? Без опіки відповідної особи, яка здатна все контролювати й може проаналізувати та відкинути шкідливі збудники, дитина постійно нервуватиме.

Без сумніву, саме батьки повинні визначати режим сну та коротких відпочинків упродовж дня. Це вони мають дбати про те, щоб день був днем, а ніч – ніччю, а також – щоб перед сном дитина щовечора, у приємній атмосфері, виконувала чітко визначений ритуал.

Дитині, яка впродовж дня певний час відпочиває, а ввечері щоразу йде до ліжка о тій самій порі, створені передумови для того, щоб вона була врівноважена й енергійна. Зовсім інакшою є ситуація, коли батьки дозволяють дитині перетворювати ніч на день. У такому разі вона використовує свою енергію, а також потенціал батьків, щоб без причини порушувати нічний спокій.

Найліпше дитина вночі відпочиває, коли щовечора засинає о тій самій порі й у тому ж місці з упевненістю, що вранці над нею нахилиться мама, яка ніжно усміхатиметься й тішитиметься, що вона вже прокинулася. Це звучить, як утопія? О, ні, сон дитини ніколи не був для батьків великою проблемою. Додаймо, однак, що це твердження правдиве тільки щодо здорових дітей. Дитина, яка має гарячку або яку щось болить, завжди перетворює ніч на день.

Бажаю кожній дитині регулярно відпочивати близько полудня! Якщо вона не має такого бажання, то не мусить у цей час спати. Повинна, однак, лежати в зручному й теплому ліжку, накрита так, щоб виразно відчувала, що свобода її рухів обмежена – можна загорнути дитину в коц, накрити стопи подушкою або покласти її в гамак у саду. Слід на цей час перервати активність дитини, скеровану назовні.

Як можна навчити дитину вимірювати час і контролювати перебіг дня? Ідеально для цього підходять ті моменти, коли сім’я сідає їсти, адже тоді любов до ритму народжується в шлунку. Дитина запам’ятовує, що на сніданок вона п’є смачний сік і їсть пластівці, на обід – суп, салат та теплу другу страву і щойно після того, як тарілка стане порожньою, можна чекати на десерт, але не раніше! Також вона знає, що, відпочивши близько полудня, отримає тістечко й щось пити, а ввечері – хліб і…

Дитина засвоює ті пори дня, коли їй дають їсти, у найпрямішому значенні цього слова. Й ідеться не лише про втамування голоду, а й про всі переживання, пов’язані з їдою. Передусім цей процес – важливий суспільний досвід, якого дитина набуває щоразу, як споживає їжу. Накопичувати такі знання вона може тільки тоді, коли за столом зустрічається з іншими, чекає на них і бере до уваги їхні потреби.

Їсти треба завжди в той самий час – лише за таких умов дитина зможе зрегулювати свій внутрішній годинник і здорове почуття голоду.