Одного разу батько Ольги знову закохався. І хоча його наречена була люб’язною й посміхалася, наче справжня леді, Ольга не довіряла їй. Здавалося, ніби за своєю широкою посмішкою вона ховає страшний секрет. Ольга знала, що в цієї красуні є сестра – Баба-Яга, страхітлива стара карга, яка живе самотою в темному лісі. Дівчинка чула, що завдяки чарам Баба-Яга ночами літала на полювання в старому котлі, лякаючи людей моторошним реготом. Подейкували, що Баба-Яга була ВІДЬМОЮ й обожнювала смакувати на вечерю маленькими дітьми…
Батько Ольги ніколи не чув про Бабу-Ягу. Він був засліплений коханням, та настільки сильно, що невдовзі щаслива пара одружилася. Так в Ольги з’явилася мачуха.
Відтоді все змінилося.
Більше не було ігор та історій біля каміна. І, що найгірше, у будинку більше не лунав сміх. Ользі тепер не дозволяли навіть сидіти за столом, коли подавали вечерю. Усю смачну їжу мачуха залишала для себе, а Ользі кидала лише сухі скоринки хліба.
– Знайди собі місце поїсти десь на вулиці! – сердито гукала мачуха.
Своєму чоловікові вона говорила, що Ольга надто балувана дівчинка та її давно час навчити манер. Батько Ольги, немов під впливом чар, вірив кожному її слову. І бідолашна дівчинка одна-однісінька їла черствий хліб у саду.
Ольга ледь встигала доїсти останній шматочок сухаря, коли мачуха негайно кликала її до будинку мити посуд, застеляти ліжко, натирати вікна, підмітати підлогу, прати білизну й чистити взуття.
Щодня повторювалося те саме. Щодня Ольга без нарікань робила все, що наказувала їй мачуха. Адже вона була доброю й веселою дівчинкою. Й це ДРАТУВАЛО мачуху ще більше. Вона не могла терпіти і хвилини присутності Ольги в будинку.
Одного разу мачуха вигадала хитромудрий план, як позбутися Ольги раз і назавжди. Рано-вранці, коли її чоловік уже пішов на роботу, вона покликала пасербицю.
– Рушай до своєї тітоньки, моєї любої сестриці. Вона мешкає в дрімучому лісі. Попроси в неї голку з ниткою, щоб пошити твоєму батькові сорочку.
– Але ж у вас є і голка, і нитка, – сказала дівчинка тремтячим голосом.
Вона багато чула про свою зведену тітку.
– Поговори мені ще! – гаркнула мачуха. – Роби, що кажуть, інакше я роз-з-з-повім твоєму батькові, як нестерпно ти себе поводила…
Вона так голосно заскреготіла зубами, що Ольга здригнулася.
– Я-як же мені її знайти?
Мачуха вщипнула Ольгу за ніс так сильно, що в дівчинки виступили сльози на очах.
– Підеш, куди очі дивляться, із села до лісу. Продовжуй іти, доки не буде чутно лише скрип гілок і дзюрчання струмка. Там ти побачиш трухляву стіну. Перелізеш через неї й попрямуєш далі, аж поки не побачиш будинок тітоньки. І повір мені, – додала вона з недоброю посмішкою. – Ти зрозумієш, що це він, щойно побачиш його!
