Ольга не знала, кого їй більше боятися: Бабу-Ягу чи мачуху. Вона глибше засунула руку до кишені свого фартуха, намацала ляльку, яку дала їй матуся, і, схлипуючи, попросила її:
– Люба лялько, будь ласка, ДОПОМОЖИ! Моя мачуха хоче відправити мене до Баби-Яги за голкою й ниткою. Але я боюся, що стара відьма мене зжере!
На подив Ольги, лялька несподівано відповіла:
– Ти боїшся недарма! Дітей, які потрапляли до Баби-Яги, ніхто потім більше не бачив. Але якщо ти мене послухаєш, ми зможемо її перехитрити. Перед тим як іти, роздобудь трохи м’яса, сиру й захопи хустинку.
Ольга миттю побігла на кухню й узяла там шматочок сиру й кілька обгризених курячих ніжок. Дівчинка склала все в хустинку, зав’язала міцним вузлом і вибігла за двері. Вона попрямувала в бік лісу.
Врешті-решт велика дорога перетворилася на маленьку звивисту стежку, яка вела в гущавину. Ольга прямувала стежкою чимало часу, аж поки єдиними звуками, які до неї долинали, стали тріск гілок під ногами й хлюпотіння струмка.
Дівчинка дійшла до трухлявої стіни й перелізла через неї. Далеко попереду, на лісовій галявині, вона побачила будиночок своєї тітоньки. Від здивування дівчинка роззявила рота.
За все своє життя Ольга не бачила нічого схожого на БУДИНОЧОК БАБИ-ЯГИ. Він геть не виглядав затишним. Дивлячись на похилені стіни й потріскані віконні рами, його навіть симпатичним не можна було назвати.
Але найдивнішим було те, що будиночок походжав галявиною на високих, лускатих курячих ніжках! Ольга обережно підійшла ближче. Будиночок на курячих ніжках одразу ж обернувся до неї вхідними дверима, немов тільки на неї й чекав.
Раптом дівчинка почула гучне схлипування.
Перед будинком стояла Служниця Баби-Яги й умивалася сльозами. Ольга одразу ж забула про свої страхи й підбігла до неї:
– Що трапилося? Чому ти плачеш?
– О, маленька дівчинко, – схлипнула служниця. – Зла відьма наказала мені зробити стільки справ! Я ніяк не можу переробити всю роботу, а вона так лютує й так б’є мене, що я постійно ходжу в синцях і саднах.
Служниця спробувала витертися краєм спідниці, але спідниця вже наскрізь промокла від сліз. Ольга дістала свою торбинку з сиром і курячими ніжками, висипала вміст у кишеню свого фартуха, витрусила крихти й подала хустинку служниці. Та вдячно взяла її і крізь сльози посміхнулася Ользі.
– Баба-Яга в будинку, – тихо сказала служниця. – Гадаю, вона чекає на тебе.
Ольга зібралася з духом і постукала у двері. Під скрип петель двері відчинилися.