Усередині було ще холодніше й темніше, ніж зовні в лісі. Минуло чимало часу, перш ніж очі Ольги звикли до темряви. У самому кутку кімнати, за прядкою, сиділа Баба-Яга. Якою ж ОГИДНОЮ вона була!
А якою старою! Їй, напевно, більше ста років.
Усе її обличчя було зморщене й укрите бородавками, а покручені пальці з довгими брудними нігтями здавалися кігтистими лапами!
На голові в Баби-Яги сиділа бридка зелена жаба. Вона злісно втупилася в Ольгу.
Помітивши дівчинку, Баба-Яга враз припинила прясти.
Вона примружилася й витягла зморшкувату шию, щоб уважніше роздивитись Ольгу.
– Заходь, моя люба небого! – сказала вона хрипким голосом. – Як люб’язно з твого боку прийти провідати свою стару тітоньку.
– М-моя мачуха в-відправила мене з-за голкою й н-ниткою… – заїкаючись, почала Ольга.
– Та невже? – фальшиво розсміялася відьма, адже вона чудово знала, як сильно її сестра ненавиділа дівчинку. – Не квапся! Я знайду для тебе голку й нитку. А ти тим часом скупайся в теплій ванні, щоб відпочити після довгої подорожі.
Баба-Яга покликала служницю й наказала їй погрозливим тоном:
– Підготуй ванну для моєї маленької племінниці!
І так, щоб Ольга не змогла її почути, прошепотіла:
– Налий у ванну окріп і відмий дівчинку начисто. Я посплю, а коли прокинусь, приготую з неї смачну вечерю!
Служниця принесла величезний оберемок хмизу для багаття й заходилася носити воду відрами, щоб наповнити ванну.
– Стережися! – попередила Ольгу лялька з кишені фартуха. – Це не просто ванна! Твоя тітонька хоче зварити тебе в окропі та з’їсти! Скажи служниці, нехай повільніше розпалює вогонь і носить воду не відрами, а дірявим решетом.
Ольга так і зробила. Служниця, яка пам’ятала про доброту дівчинки, не заперечувала, а лише з розумінням підморгнула. А потім почала повільно-повільно розпалювати вогонь.