Доки служниця була зайнята підготовкою ванни, ніхто не стежив за Ольгою. Дівчинка навшпиньки прокралася до дверей. Вона ступала обережно, намагаючись не видати жодного звуку… Ш-ш-ш-ш-ш!
Але щойно Ольга простягла руку до дверей…
…як прямо перед нею
Стрибнув величезний кіт.
– Забирайся з мого шляху! – зашипів кіт. – Ти що, не бачиш, що я тут мишей ловлю? НЯААААААВ! Я три дні нічого не їв! А зараз від мене втекла вечеря!
Він люто поглянув на Ольгу й вигнув спину. А потім випустив свої гострі кігті.
На щастя Ольга згадала про сир у кишені. Вона кинула сир котові, і той жадібно його проковтнув.
– М-м-м-м! – облизався кіт. – Як смачно!
Він почав голосно муркотіти. Тепер кіт мав уже не такий загрозливий вигляд, і Ольга зважилася обережно погладити його по спині.
– О, любий котику, я так боюся, що Баба-Яга мене з’їсть… Ти мені допоможеш?
Перед тим як відповісти, кіт повільно облизав вуса:
– Хм… так, саме це вона і збирається зробити. Але я знаю, як ти можеш утекти! На стільці лежить гребінець і рушник. Візьми їх і біжи щодуху! Баба-Яга тебе швидко наздожене. Але ти кмітлива дівчинка, гребінець і рушник допоможуть тобі. Щасти!
Ольга послухалася поради кота та схопила дерев’яний гребінець і рушник. Але перед тим як бігти навтьоки, вона захотіла переконатися, що відьма справді заснула. Зазирнувши до сусідньої кімнати, дівчинка опинилася віч-на-віч із величезним лютим собакою.
Ольга зіщулилася від страху.
Собака підійшов ближче, приготувавшись напасти на Ольгу.
На щастя, лялька знову врятувала дівчинку:
– Кинь собаці м’ясо! – підказала вона.
Дівчинка кинула курячі ніжки. Собака жадібно впіймав їх у повітрі. Він опустив голову на лапи й почав їсти.
Довго не роздумуючи, Ольга кинулася навтьоки. Вона була вже далеко від будинку, коли Баба-Яга прокинулася від денного сну.
Прокинувшись дуже голодною, відьма, у передчутті смачної вечері, поквапилася до ванної.
Але, на її розчарування, ванна виявилася порожньою. Вона зрозуміла, що Ольга втекла, й кинулася у двір.
– Повернися, моя люба небого, – покликала вона Ольгу своїм найніжнішим голосом. – Ти забула взяти голку й нитку!
Але ніхто не відповів. Баба-Яга обернулася й увірвалася до будинку. Там вона побачила собаку, який гриз кістки.
– Ти! – закричала Баба-Яга. – Ти повинен був стерегти мою чудову вечерю! Чому ти дав їй утекти?
Собака заскиглив:
– Я охороняв будинок багато років, і все, що отримав, – черствий, запліснявілий хліб. А маленька дівчинка пригостила мене смачними курячими ніжками.
– А ти? – Баба-Яга обернулася до кота. – Чому ти не попередив мене?
Кіт задер хвіст і вигнув спину.
– НЯЯЯЯВ! – закричав він. – Я завжди ганяв мишей і щурів, а замість подяки змушений був самостійно добувати собі обід. А дівчинка дала мені смачного сиру.
Баба-Яга схопила кота та грубо його струснула. Потім вона обернулася до служниці, яка все ще наповнювала ванну водою за допомогою решета:
– Ледарко ти непутяща! Чому ти так довго набираєш ванну?
Служниця затремтіла:
– О, Бабо-Яго. Я завжди вірою і правдою служила вам. Я завжди без нарікань виконувала накази. Але жодної подяки, окрім стусанів, не отримувала. А дівчинка подарувала мені гарну хустинку, щоб я могла втерти свої сльози.
Баба-Яга почала кричати й верещати:
– Недотепи! Ось я повернуся – пошкодуєте в мене!
Вона й подумати не могла, що служниця, кіт і собака втечуть із будинку, щойно вона піде.