У цей час до самих прилавків під’їхав і зупинився розкішний лімузин бірюзового кольору. З нього вийшла сама ведмежа Королева в супроводі вбраного в елегантну уніформу ведмедя Водія.
Вона багато чула про дивовижні Флоренціюсові троянди й тепер хотіла побачити їх на власні очі. А може, й купити, якщо сподобаються…
Королева мала дуже елегантний вигляд: вона була в довгій блакитній сукенці, а маленька золота корона на голові вельми личила до її брунатної королівської шерсті.
Вона підійшла ближче і стала уважно роздивлятися квіти.
Королева граційно кивнула головою, здивовано закліпала очима й затріпотіла чарівними вушками, на яких висіли модні золоті сережечки із камінчиками синього турмаліну.
Ведмідь Водій чемно стояв у неї за спиною і вдавав, що також милується Флоренціюсовими трояндами. Одначе задля справедливості слід сказати, що його ніс значно більше вабили запахи пирогів, бубликів та булочок, розкладених неподалік на полиці.
– Ох, як красиво! Які дивовижні кольори, які досконалі лінії! – вигукувала зачарована ведмежа Королева. – Прошу, дайте мені оту рожеву, потім он ту жовтувату, а ще ось ту, яка ледь-ледь розпустилась, і ще оту – скраєчку…
І ведмежа Королева купила всі сімнадцять троянд, які Флоренціюс того дня приніс на продаж.
Тоді звеліла ведмедеві Водію взяти їх і віднести в блакитний лімузин, бо сама боялась поранити гострими трояндовими голками собі лапи.
А перш ніж поїхати ніби між іншим запитала:
– Чула я, що ведмеді кажуть, ніби твій дідусь Садівник одного разу приніс на ринок чорну троянду. Чи й ти такі вирощуєш ?
Флоренціюс отетерів. Він ніколи не бачив чорної троянди, навіть не чув про таку.
– Вибачте, Ваша Волохатосте, але вони зацвітуть тільки десь через тиждень, – збрехав він.
– Чудово! – вигукнула Королева. – Тоді через тиждень і зустрінемось! Та й помчала у своєму вишуканому лімузині до королівського замку на високому зеленому й волохатому пагорбі, який усі називали Ведмежою Спиною.
Цього разу ведмідь за отримані гроші не купив ні меду, ні яблучного пирога, ні малини.
Флоренціюс одразу поспішив додому. Йому не давала спокою думка про чорні троянди. Чому він про них анічогісінько не знає? Адже він уважно вивчив усі татові й дідусеві книжки про мистецтво садівництва, особливо – про вирощування троянд. Ніде він не знайшов ані найменшого натяку на чорні троянди.