Наступного ранку Флоренціюс вирішив іще раз поритись у своїй книжковій шафі.
Більшість книжок він уже читав, а книжку “Як приготувати медовий торт” – навіть п’ять разів.
Раптом його увагу привернула непримітна пошарпана книжечка, засунута на найвищу полицю.
Це були дідусеві записи, яких він досі не бачив.
Книжечка називалась так:
ШКІДЛИВІ ТА ПІДОЗРІЛІ РОСЛИНИ
Вирощувати категорично не рекомендується, – було написано дідусевою рукою в кутику книжки.
Флоренціюс непомітно зирнув на дідусів портрет над каміном. Дідусеве обличчя здавалось якимось суворим і нічого доброго не віщувало.
Одначе думка про чорні троянди повністю затьмарила Садівникові розум.
Ведмідь Флоренціюс хутенько відкрив зміст книжки і став уважно читати по черзі:
– Кропива, миколайчики, цукіні, блекота, дурман, мурашки (хоч це і не рослини)… Чорна троянда, 13-та сторінка.
– Ну ось, нарешті! – аж скрикнув на радощах Флоренціюс і відкрив зазначену сторінку.
ЧОРНА ТРОЯНДА
У природі ніде не росте
Дуже зла і шкідлива рослина. Розводять так:
- Вибрати найколючіший трояндовий кущ.
- Колір цвіту не має значення.
- Темної ночі полити Чорною Сльозяною Настоянкою.
- Готово!
Чорна Сльозяча настоянка
Рецепт
- 3 частини соку Чорнильного гриба
- 1 частина сліз від Болю
- 1 частина сліз від Гніву
- 1 частина сліз від Смутку
Все добре перемішати паличкою з чорного дерева
Ось так.
– Ура!!! Знайшов нарешті! – заплаканий від зворушення, вигукнув Флоренціюс, задоволено потер волохаті лапи й тут таки взявся за роботу.
Ведмідь не помітив, що очі його дідуся на портреті над каміном замружились, мовби не хотіли бачити того, що буде далі.
Спочатку треба приготувати загадкову настоянку.
Перший компонент не треба було дуже довго шукати. На галявині біля будинку сусідки ведмедички Співунки поганок росло ціле море. Зелений моріжок навколо будинку мав для неї значно менше значення, ніж м’якість та блиск її шерсті.
Знайшовши підходящі гриби, Флоренціюс поніс їх додому і своїми сильними лапами видавив увесь їхній чорний сік у маленьке горнятко.
Зі сльозами від Болю теж не було багато клопоту. Ведмідь сильно вкусив себе за ліву лапу, і з його очей полилися справжні-справжнесенькі сльози від Болю.
Зі сльозами від Гніву вийшло складніше. Ведмідь мав дуже добре серце і зовсім не вмів гніватися. З його очей крапнула одна-однісінька сльоза від Гніву, і то тільки від того, що він розгнівався сам на себе.
Засмучений такою невдачею, Флоренціюс аж заплакав, тож сльозами від Смутку невдовзі наповнилась половина горнятка.
Тоді все гарно перемішав паличкою з чорного дерева, яку несподівано знайшов у передній кишені дідусевого костюма на портреті, що над каміном.
І став чекати, коли стемніє.
Як споночіло, Флоренціюс узяв горнятко з чарівною рідиною і спустився сходинками в сад. Було дуже темно, навіть місяць на небі не світив, як завжди. Десь неподалік пугукала моторошним голосом сова, і Флоренціюсові чомусь стало страшно.
Найколючіший трояндовий кущ ріс праворуч, прямо біля самих сходів. Правду кажучи, то був єдиний трояндовий кущ, який лишився живий після горезвісних Флоренціюсових експериментів. Недовго думаючи, він його і полив.
Потім повернувся до хати і стомлено впав на ліжко. А щоб було не так страшно, він натягнув ковдру аж на голову.
Вночі його оповили такі чорні сни, що в них нічого не можна було роздивитися, не кажучи вже про те, щоб зрозуміти.