…погляд з боку
Намагаючись промовити до почуття справедливости й правди, притаманних дитині, батько звертається до її сумління, пробуджує його. Допомагає дитині набути морального досвіду, щоби вона була здатна відчувати ті правила, за якими функціонує її власне сумління. Таким чином дитина починає відчувати, що сама прагне, а не лише є виконавцем чужих бажань. Здатність самостійно оцінювати, що є добре, …
Діялоги між батьком і дитиною, особливо в підлітковий та юнацький вік, щораз менше стосуються її поведінки. Натомість дедалі більше часу йде на передачу ментальности, певного “способу мислення”, як це часом називають батьки. В нормальних ситуаціях така передача відбувається implicite[1], за посередництвом “атмосфери” й культури, яка панує в сім’ї, за допомогою уроків, котрі залишаються “невидимими для …
Типово батьківський метод виховання дітей, який активізує їхній розвиток, полягає в прагненні передати їм певне “бачення життя”. Батько знайомить дитину з більш “філософськими” аспектами життя, допомагаючи їй виробляти такий спосіб інтерпретування життя, який забезпечить їй умови особистої реалізації. Це сприяє виникненню “мислення” ціннісними категоріями, здатності розпізнавати добро й знаходити в цьому задоволення. Можна сказати, що …
Під впливом таких змін, характерних для стосунків з дітьми підліткового віку, перед батьком відкриваються більші можливості налагодити з ними тісніші контакти й почати в ширшому діяпазоні впливати на їхній розвиток. У цей період життя дітей тато стає для них, у контексті подружньої й батьківської пари, цікавішою фігурою, яка заслуговує пильнішої уваги. “Відчуваю, що моя донька …
Якщо дитинство можна назвати материнським часом, то підлітковий вік – час батька. У першій фазі життя саме постать матері багато в чому найліпше пасує до того типу потреб, які має маленька дитина. У цей період батько не може бути відсутнім, але його діяльністю мусить уміло “керувати” мама, якщо йдеться про розуміння емоційного світу дитини й …
Здатність знайомити дітей з дійсністю – так коротко можна викласти суть татового стилю виховання. Яскравою ілюстрацією такого підходу може послужити нижченаведене оповідання. Одинадцятирічний хлопець запрошує кількох однокласників по обіді прийти до нього додому побавитися. Всі відмовляються, називаючи різні причини, найчастіше такі, як: “Не можу, мама не має змоги відвезти мене до тебе”. Хлопець з гіркотою …
Загальновідомо, що вже самому материнському “способові мислення” про дитину притаманне прагнення захищати її. Нелегко визнати, що можливості дитини певною мірою обмежені, адже мама більше, ніж тато, схильна переживати це як особисту кризу й, радше, приписувати собі провини й недоліки дітей, аніж визнати, що з ними щось негаразд. Невирішена проблема ототожнення себе з дитиною змушує маму …
Вказувати дитині на її “провини” й привчати брати на себе тягар відповідальности – це, мабуть, одне з найважчих виховних завдань. Сказати дитині, що це “її вина” – це щось на зразок делікатної хірургічної операції, часто конче потрібної, але психологічно дуже важкої; особливо для хірурга. Як відомо, дітям теж не чужі загальні тенденції людської натури, яка …
Для батька простіше й інстинктивніше, аніж для матері, сказати дитині: “Ти не сам, не лише твої потреби є важливими. Я теж маю свої вимоги й прошу тебе, щоби ти шанував їх”. Перед лицем дитячих потреб жіночість проявляє схильність до самозаперечення, анулювання, натомість мужність вимагає взаємности. Пошанування вимоги взаємности становить типову трудність, погодитися з якою батько …
На загал люди вважають, що батько менше, ніж мати, схильний полегшувати дітям будь-яку справу, “знижувати планку”, “йти назустріч”. Ці короткі висловлювання охоплюють різноманітні варіянти ситуації, в якій дитину підштовхують до самостійного подолання труднощів, від яких її можна було б звільнити. Повернення й культурна переоцінка цього “чоловічого інстинкту” видається сьогодні конче потрібною умовою формування сильних особистостей, …