…погляд з боку
За часів Гаруна аль-Рашида, повелителя Багдада, жив у Бальсорі чоловік на ім’я Бенезар. Грошей, щоб жити спокійно і в достатку, не займаючись торгівлею або якимось іншим ремеслом, йому не бракувало. Тож коли в нього народився син, він не полишив звичного трибу життя. «Навіщо мені в моєму віці торгувати й наживатися, – казав він сусідам, – …
Карлик Ніс доземно вклонився герцогові, поцілував йому ноги і пообіцяв, що не зрадить своєму доброчинцеві ніколи. Коли герцог відпустив його, Якоб радісний повернувся на кухню. Тепер нарешті хлопець міг не турбуватися про свою долю і не думати про те, що станеться з ним завтра. Він вирішив гарненько віддячити своєму господареві, і не тільки сам правитель …
Сплив іще рік, і Якоб перейшов служити в покої – чистити підлоги. Це теж виявилося не надто легко: підлоги-бо були скляні – на них дихнеш, та й те видно. Якоб чистив їх щітками й натирав сукниною, накрутивши її собі на ноги. На п’ятий рік Якоб став до роботи на кухні. Це була праця почесна, до …
В одному великому німецькому місті жив колись швець Фрідріх зі своєю дружиною Ганною. Цілісінький день він сидів біля вікна і латав черевики й туфлі. Неборака і нові черевики брався шити, якщо хто замовляв, але тоді йому доводилося спочатку купувати шкіру. Запасти товар наперед він не міг – у кишенях аж свистіло. А Ганна продавала на …
Не знаю, давно це було чи, може, трапилося вчора, тільки часом глянеш на якого птаха або звіра, і здається, дивиться він на тебе геть по-людському. Отож і багдадський правитель не думав не гадав, а прийняв лелечу подобу. Було ж усе так. Якось по обіді каліф Хасид сидів собі на канапі, поволі пахкав люлькою і потягував …
Але іншим королівським слугам було не до душі те, що вони втратили ласку пана через якогось карлика, який умів хіба що швидко бігати. Тож вони нишком змовилися, щоб виперти його з палацу. Слуги раз по раз скаржилися на нього королю, але той не хотів їх слухати. Він, здавалося, дедалі більше довіряв Мукові, аж урешті призначив …
Жив собі колись у Нікеї чоловік, якого прозивали Малим Муком. Я його добре пам’ятаю, бо якось, коли я ще під стіл пішки ходив, батько добряче нам’яв мені потилицю через нього. На той час Малий Мук уже був у літах, але на зріст – жабі по коліна. Вигляд він мав доволі кумедний: на маленькому, худому тільці …
Загалом звірі говорити не вміють. І тому багато хто думає, наче їм бракує розуму. Мовляв, людина на планеті Земля – найголовніша, бо в неї є мова, а звірі – безсловесні, безглузді істоти. Гавкають, нявкають, рикають, а чому – хтозна. Може, просто так. Тому що нерозумні. Насправді – нічого подібного. Говорити словами, вголос,– цього, звичайно, звірі …
Солька – крихітна собацюнька. У дві долоні вміщується. І лисенька. Не тільки тому, що чорна шовкова шерстка на Сольці коротенька, а животик геть голий. Ще й тому, що родимка в неї на чолі зовсім без шерсті. Лисинка. Саме між рудих круглих брівок. А ще в неї величезні вуха, як ті крила в метелика, очка-намистини й …
Виходжу з крамниці, а охоронець і каже: – Обережніше, він кусається. Я роззирнувся довкола. Він сидів боком коло самих дверей і збирався кусатись. І вираз морди в нього був злий і презирливий. Він хотів сказати: «Мені холодно, боляче, хочеться їсти, а ви всі – отрута!» Він зовсім нещодавно народився. І він був дуже негарним цуценям. …