…погляд з боку
Так минали тижні. Якогось дня зацвіли біля кам’яної стіни парасольки. Були вони такими гарними, що Миколці захотілося плакати від щастя. Квіти стали неабиякою окрасою місцевості, тому острів’яни із задоволенням стали приходити до мурів. Тут вони могли відпочити, порозмовляти або почитати книжку. Миколці здавалося, що вони усміхаються, дивлячись на дивовижні рослинки. Запах квітів, змішаний із веселковим …
– Матусю, розповіси сьогодні, чи Миколці пощастило дістатися Останнього острова? – Так, сьогодні ми попрощаємося з нашим маленьким мандрівником, – відповіла мама. «Моя мандрівка потихеньку добігає кінця», – подумав Миколка, погойдуючись на своєму човникові посеред веселкових вод і згадуючи про свої недавні пригоди. Чим далі плив він, тим більше тужив за батьками. «Мабуть, уже достигли …
– Мамо, здається я знаю, хто розбив твоє дзеркальце, – нерішуче почав Миколка, вмощуючись у ліжечку ввечері. – І хто ж це? – запитала мама. – Вчора я бавився у ванній з підводним човником, і мені забракло дзеркальця, яке б виринало на поверхню води. Ну, знаєш… – Перископ? – Еге ж. Але… воно вислизнуло з …
– Мамо, сьогодні мені наснився незвичайний сон, – поділився наступного дня Миколка. – Я вже знаю, що трапилось на острові з чотирма вежами! – У такому разі сьогодні ти розповіси, якою була нова пригода Миколки, – вирішила мама. – Так, я маю розповісти тобі про все. Миколка радів тому, що прислухався до порад Маринчиного тата, …
– Коли нарешті Миколка осягне мету своєї мандрівки? – Попереду в нього ще чотири острови, синку. – До якого ж він добереться сьогодні? – Слухай… Хлопчик завзято веслував на своєму човнику, який лагідно погойдувався на хвилях океану. Вже сутеніло, коли перед його очима замайоріла на обрії маленька смужка материка. Миколка страшенно зрадів. Він розумів, що …
– Матусю, бабуся погодилася посадити дерево на нашому подвір’ї. – Миколка радісно сповістив мамі свою новину. – Ми купили саджанець і посадили його біля входу в будинок. Можливо, моє дерево буде вічнозеленим? Хотів би я поговорити про це з Миколкою… – Уяви собі, що ви разом пливете на наступний острів і ти йому про все …
– Мамо, сьогодні я усміхався так часто, як ти цього хотіла, – сказав наступного вечора Миколка. – У такому разі залюбки розповім тобі про ще одну пригоду Миколки. Хороше було веслувати у світлі призахідного сонця. Час від часу хлопчик спостерігав за рідкісною мушлею або гарною рибкою у воді, інколи він бачив незнайому рослину, яку несла …
– Мамо, які пригоди чекають сьогодні на нашого мандрівника? – запитав увечері Миколка. – Ось послухай, – відповіла мама, і вже за мить її синочкові здалося, що то він подорожує Кораловим архіпелагом. Миколка був дуже щасливий. Перехилившись через борт, він побачив у воді власне обличчя. Радо відзначив, що веселковий туман залишив на його волоссі гарненьку …
На схилі дня Миколка побачив невідомий материк. Берег виглядав зовсім інакше, ніж це було на рідному острові. Перед очима хлопчика постала безрадісна картина: чорний пісок і скеляста стіна, за якою ховався краєвид. «Чи ж міг здолати її Пустельник?» – міркував він, намагаючись помітити бодай якусь щілину, через яку зміг би протиснутися всередину. Миколка пристав до …
– Мамо, розкажи мені казку на добраніч, – попросив Миколка, зручно вмощуючись у своєму ліжечку. Мама накрила синочка теплою ковдрою, пригасила лампу і, сівши поруч з ним, почала розповідь. * * У Веселковому океані були Коралові острови. Вони нагадували розірвану низку намиста, що пливе за водою. Було їх там дев’ять. На одному з них жив …