…погляд з боку
Цього ранку король Байдик Четвертий спав і бачив гарний сон: начебто придворна курочка знесла нарешті яєчко. Король звелів своєму кухареві негайно його зварити. «Слухаюсь, Ваша Величносте!» – вклонився кухар і раптом – тррах! – упустив яєчко… Байдик прокинувся дуже злий. – Відрубати кухарю голову, – наказав він мудрецю Мерзотелю, який тримав на золотій таці королівські …
Як врятувати Годинникаря та Дмитрика? Бамбаламці міркували про це, поки на майдані не згасли ліхтарі. А згасли вони тому, що на електростанції скінчилось вугілля. А вугілля скінчилося тому, що паровозик Чип-Чип все ще не знав, котра година, і не міг поїхати до шахтарів. – Ранок покаже, – голосно сказала в темряві Бабуся. – На світанку …
Уже добігав до кінця серпень, як Юрась з дідусем приїхали відпочити на морі до мальовничого курортного містечка Коктебель. Десь до першої години вони купались і засмагали. Потім ішли обідати до однієї з чебуречних чи кав’ярень, які обліпили мало не весь берег. Після цього в них була «тиха година». А коли спадала спека й сліпуче сонце, …
Пірати не вміли керувати пожежною машиною. Куди ж вона поділася? Стояла біля воріт лікарні – і раптом зникла, мов мильна бульбашка. Схоже на диво, чи не так? Та все пояснювалося просто. Щойно Сплюх побіг до Доктора, пірати розвернули брезент (він завжди є в пожежника) і напнули його, мов вітрило. Вітер саме дув куди треба – …
Слухайте, ми ж зовсім забули про піратів! Вони втекли від завалочної машини й причепилися до нових поручнів, які піднімав на каланчу баштовий кран. Отже, тепер пірати на каланчі, але про це ще ніхто, крім нас, не знає. Ось погляньте: лежать і стогнуть. Хто схопився за живіт, хто за ногу, хто за груди. Все в них …
Надходила тиха вечірня пора. Великий сонячний диск котився до обрію, і вікна на горішніх поверхах будинків одсвічували гарячим золотом. Климцьо з Галинкою зачаїлися в густому, як тропічний ліс, полині. У ньому пахло гірко й лоскотно, аж забивало дух. Климцьо став навшпиньки. Прислухався. У фіалковій сутіні дзумили комарі. На ставу втомлено форкнув кілька разів і змовк …
Пам’ятаєте Дятла-теслю, який змайстрував Дмитрикові пліт? Так ось, телеграфістом у Бамбаламську працює його брат – теж, ясна річ, Дятел. Коли прибігла Тягнучка, він саме вечеряв: довбав шмат дубової кори із солодкими комашками. Але телеграма – справа термінова. Дятел узяв аркушик паперу, який простягнула йому у віконце Тягнучка, і дзьобом почав рахувати слова: ДЕРЕВО ДОБРИХ СПРАВ …
Миттю день пролетів! От уже й вечір. Бабуся Грибуся розповідає по радіо свою билицю, юнга Метелко, пожежник Сплюх і всі бамбаламські дітлахи слухають… А де ж Онучка Тягнучка? Давненько ми її не бачили – з тієї самої пори, як Самохідне Ліжко не пустило її до Дмитрика в лікарню. Гадаєте, Тягнучка повернулася тоді додому? Ні-і, вона …
У Києві, в одному з наймальовничіших куточків, що зветься Русанівкою, жила дівчинка Уля. Щоранку по сніданні Уля із своєю бабусею виходили на прогулянку подихати свіжим повітрям чи, як жартувала бабуся, «нагуляти дівочі рум’янці». Вони бродили над порослим вербами каналом, уголос читали на лавочці казки, а подеколи брали на човнярській станції човна й залюбки каталися між …
(Друга вечірня билиця) У місті Бамбаламську на вулиці Садовій жив чоловік на прізвище Сплюх. У його квартирі було три кімнати: спальня, позіхальня та дрімальня. Вікна всіх кімнат були щільно зачинені, й на них висіли чорні штори, аби з вулиці не влетів сонячний зайчик. Ви вже, мабуть, зрозуміли, що понад усе на світі Сплюх любив спати? …