…погляд з боку
Колись давно-давно, багато років тому, коли наші дідусі й бабусі були ще маленькими дітьми, жив собі один лікар; звався він Дуліттл, Джон Дуліттл, і був доктором медицини, а це значить, що був він справді гарним лікарем і дуже багато знав. Мешкав він у невеличкому містечку, яке називалося Паддлбі-на-Болоті. Усі жителі містечка, і старі, і молоді, …
– У мене кольки в боці, – зойкнула Тіна. – Не треба було їсти шоколад, – крикнув я їй. – Швидше! Якщо ми встигнемо добігти до центру міста, Чарлі нас не упіймає, бо там буде натовп. Ми чули, як з-під коліс машини сипонув гравій, коли вона на повній швидкості виїхала з-поміж гаражів на основну дорогу. …
Коли ми дісталися до гаражів, одразу пішли до цуценят. Варто було їм почути наші голоси і Стрілчине дряпання, як вони підбігли до дверей, несамовито дзявкаючи і скімлячи. Ми чули, як маленькі лапки шкрябали метал у марних спробах визволитися. Аж серця розривалися з розпачу. Тіна понишпорила в наплічнику й витягла диктофон. Приклала його до дверцят гаража …
Не гаючи ні секунди, я вибіг надвір, крикнувши Тіні: – Тікай! Нам услід пролунали розлючені вигуки. – Я вас дістану! – ревів Чарлі. – Вам це так не минеться. Я зараз візьму вас за одне місце! Він кинувся до дверей, та, очевидно, зачепившись за складені купкою ключки для гольфа, втратив рівновагу. Гепнувся на підлогу, збивши …
Уночі мені спала на думку блискуча ідея. Фактично ця блискуча ідея дріботіла моєю спальнею, обнюхуючи все, що лежало на підлозі, – черевики (бе!), шкарпетки (бе-е!!), штани (бе-е-е-е!!!). Я спостерігав за Стрілкою, вкотре намагаючись зрозуміти, чому собаки так люблять усе обнюхувати. Стрілка обнюхує все, що завгодно, – кущі, одяг, ліхтарні стовпи, задки своїх друзів, задки своїх …
Тіна аж кипіла від обурення: – Чарлі не знає, що сталося. Його навіть не було там, коли все почалося! Ви не маєте права тримати нас тут. Це незаконно. – Не той випадок, панянко, – самовдоволено показав зуби сержант Смаг. – За дотримання закону відповідає поліція, а в нашому місті поліція – це я. І я …
Стрілка гасала по будинку, пірнала під столи, обнюхувала стільці й шкреблася під ліжками. Була сама не своя, шукаючи цуценят. Навіть спробувала вилізти вгору димарем. Чому я так думаю? Бо вона з’явилася в кухні, оповита цілою хмарою сажі. Коли ж почала несамовито теліпати хвостом, усю кухню запорошила кіптява. Мама тільки глянула на неї й відразу побігла …
Стрілка стояла там із розумним виглядом. Щоправда, цього дуже важко досягти, якщо спереду теліпається довжелезний висолоплений язик, а ззаду стирчить хвіст, подібний до склоочисника для авта. – Нюхай, бери слід, – намовляв я її. Стрілка стрибала довкола мене, а в її ясних очах не світилося жодної іскринки інтелекту. – Ні, не стрибай. Ми в ПОШУКАХ, …
Я знав, що вони не погодяться. Батьки такі передбачувані. Коли я запитав про це тата, він якраз практикував у вітальні закидання м’яча в лунку, переодягнувшись в екіпіровку гравця в гольф. Він так ударив по м’ячу, що той мало не вилетів крізь вікно, просвистівши над вухом Еріка-вікінга, що дрімав собі на спинці дивана. Ерік тільки повів …
Я, звичайно, знаю, що цуценят у нас заберуть, рано чи пізно. Я просто хочу ще хоч трохи потішитися ними. Хочу, щоб вони зустріли з нами Різдво. Я ж не прошу чогось неможливого, правда? Стрілка також за ними тужитиме, якщо їх заберуть. Навіть Ерік сумуватиме за ними, хоч він і кровожерливий малий вікінг. Я подумав, що …