…погляд з боку
Муфтик і Півчеревичок були так вимучені метушнею попереднього дня, що прокинулися тільки тоді, коли годинник на міській прадавній ратуші пробив дванадцяту. Тепер, після кам’яного сну, обоє почувалися досить бадьоро. – Нумо діяти! – вигукнув Півчеревичок – Нумо діяти! – повторив Муфтик, наче відлуння. Через кілька хвилин вони хутенько потамували голод у готельному буфеті. – А …
Наступного дня після сніданку жінці заманулося пограти з Мохобородьком у м’яча. Гра полягала в тому, що жінка котила по підлозі малесенький гумовий м’ячик і вигукувала: «Апорт!», і Мохобородько повинен був приносити його жінці. Раніше вона так гралася зі своїм собачам, бо слово «апорт» і означає принеси, вживають його під час навчання собак приносити кинуті на …
Оскільки Комірцеві, попри всі зусилля, не пощастило натрапити на слід Мохобородька, Муфтик і Півчеревичок вирішили повернутися до готелю і продовжити розшук. Та ледве вони звернули за ріг, як побачили величезну юрму, яка заполонила весь майдан перед готелем. Весь цей шалений натовп гув, як розтривожений вулик, і нестримно розростався на очах, бо люди надходили й надходили. …
Мохобородько прокинувся від глибокого сну майже ополудні. Він одкрив очі і хотів роззирнутись, але не побачив нічого, крім вузької смужки світла над головою. Що ж це означає? Куди він потрапив? Мохобородько пригадав вечір і ніч. Ясно – він засинав у собачій буді, у ній, звісно, мав би й прокинутись… Та ба… Мохобородько випростав руку й …
Муфтик і Півчеревичок стояли на сходах лікарні. – Куди ж тепер? – запитав Півчеревичок у повному відчаї. – А туди, куди нам покаже машина «швидкої допомоги», – вирішив Муфтик. На жаль, іншого виходу не було, бо вони не мали змоги вибирати собі напрямок. Вулиці, як і раніше, були запруджені людьми, які неодмінно рано чи пізно …
Нарешті Муфтик і Півчеревичок виплакалися до останньої сльозини. Та їхні очі, як і раніше, були сумні і від невтішного плачу почервоніли. І цими сумними й почервонілими очима дивилися вони тепер один на одного. – Ми повинні діяти, – запропонував Муфтик. – Маєш рацію, – погодився Півчеревичок. – Бездіяльність – діяльності смерть. Перш за все вони …
Муфтик прокинувся ще до схід сонця. Він хутенько встав, підійшов до вікна і визирнув. Чудово! На вулиці ще ні людей, ні автомашин, тільки ранковий молоковоз пробуркотів повз готель та двірник підмітав тротуар. Муфтик відсунув гардини й підійшов до ліжка Півчерезичка. – Час рушати в дорогу, – сказав він і поторсав Півчеревичка за плече. – Море …
Мохобородько лежав на готельному подвір’ї під бузковим кущем. Настала ніч і принесла з собою спокій. У ресторані готелю замовкла музика, і на вулицях теж запанувала тиша – ні деркотіння автомашин, ні людських голосів. Одне за одним згасали в готелі вікна. І в номері люкс на тринадцятому поверсі вже не горіло світло. У темній небесній безодні …
Двомісний номер люкс сповна відповідав своїй назві. Тут біло дві кімнати, а також всіляка розкіш, як, наприклад, карафа з водою, яку Півчеревичок умить видудлив. – Усе-таки ліпше, ніж вода з крана, – переможно повідомив він, хоч це була звичайна вода. Мохобородько підійшов до великого дзеркала в позолоченій рамі і став розчісувати бороду, а Муфтик роздивлявся …
Купівельний запал кумедних чоловічків несподівано згас. Заводне мишеня вони так і не придбали. І все інше – теж. – Почуття важливіші за речі, – сказав Мохобородько. – Цього ніколи не можна забувати. Вони вийшли з універмагу і повернулись до фургончика. – А тепер газуй на всю! – порадив Півчеревичок, тайкома крізь сорочку, голублячи своє іграшкове …