…погляд з боку
Важке кам’яне склепіння зали здіймалося вгору й там зникало в густому мороці. Свічки в позолочених канделябрах осявали лише край столу, накритого парчевою скатертиною, старовинну книгу та келих з густим темно-червоним вином. Пронизливе зелене світло шугало з величезного каміна. Але ні, то не дрова так жарко і сліпуче палахкотіли в каміні! Це звивалися в дикому танці …
Венні гуляла залами палацу. Вона із захватом роздивлялася колони зі срібними жилками, милувалася ліпними птахами на стелі. Ну точнісінько як живі, не відрізниш! Венні ніяк не могла вирішити, яка зала ошатніше оздоблена. «Мабуть, оця… Ні, он та, з водограєм посередині й золотими фігурками. Та чи не все одно? Головне, це все моє, моє… І сіра …
Вічний Шукач сидів за столом, розбираючи знахідки, які відшукав того дня. Нараз у шибку хтось тихенько постукав. – Заходьте! – гукнув Вічний Шукач. Літня жінка зазирнула в прочинені двері. – Вічний Шукачу, чи не попадався тобі маленький черевичок моєї онучки? Я сплела його з червоної вовни, – одразу помітиш, – низько вклонилася вона. – Аякже, …
– Вене, нумо гратися в солдатики, – запропонувала Венні та сіла поряд із хлопчиком на ослін. Хоча, по правді, їй більше кортіло бавитися в ляльки. – Е, ні, бавитимемось у ляльки, – заперечив Вен, але насправді йому більше кортіло погратися в солдатики. Звідкись здалеку почувся сміх, легкий і дзвінкий, мов різдвяні дзвіночки. Вен визирнув у …
Венні розбудило Зелене Мишеня. Воно сиділо на подушці та гладило її щоку тонкою холодною лапкою. Венні солодко позіхнула й перевернулася на другий бік. – Он як! Ледащо невдячне, лежебока! – накинулося на неї з докорами Зелене Мишеня. – Скільки можна спати? Поглянь, як гарненько світить сонечко! Окрім того, я добряче зголодніло. – І Зелене Мишеня …