…погляд з боку
Тягништовхаї зараз уже вимерли. Це значить, що їх уже більше немає. Але давно-давно, коли жив Лікар Дуліттл, кілька їх іще залишалися в найглибших джунглях Африки. Проте й тоді їх була лише мізерна жменька. У них не було хвоста, зате було по голові на кожному кінці тіла, а на кожній голові росли гострі роги. Вони мали …
Чі-Чі стояв зовні перед Лікаревими дверима й нікого не впускав, доки той не прокинувся. А тоді Джон Дуліттл сповістив мавпам, що йому час повертатися назад у Паддлбі. Їх це вельми здивувало, бо ж вони гадали, що він залишиться з ними назавжди. Отже, того вечора всі мавпи зібралися разом, щоб це обговорити. І Головний Шимпанзе підвівся …
Тепер Джон Дуліттл став страшенно, жахливо зайнятим. Хворими були сотні й тисячі мавп – горил, орангутангів, шимпанзе, собакоподібних бабуїнів, макак, сірих мавп, червоних – усіх видів. І багато їх померли ще раніше. Перше, що він зробив, це відділив хворих від здорових. Потім доручив Чі-Чі та його кузенові побудувати невеликий курінь із трави. А наступна справа: …
Королева Ермінтруда доти ніколи в житті не бачила свого чоловіка таким жахливим, яким він був тієї ночі. Він із люті скреготів зубами. Він усіх обзивав дурнями. Він пожбурив свою зубну щітку в палацового кота. Він оббіг усе навколо в нічній сорочці, розбудив усю свою армію і послав їх у джунглі ловити Лікаря. А потім він …
Вони зовсім небагато пройшли крізь гущавину лісу, як вийшли на великий чистий простір, на якому побачили королівський палац, зліплений із багна. Тут Король жив зі своєю Королевою Ермінтрудою та сином Принцом Бампо. Принца не було, бо він саме подався на річку ловити лососів. Але Король і Королева сиділи під парасолею перед дверима палацу. І Королева …
Ось уже цілих шість тижнів йшли вони під вітрилами вперед і вперед по морських хвилях услід за ластівкою, яка летіла попереду корабля й вказувала їм дорогу. Уночі вона несла малесенький ліхтарик, щоб вони не загубили її в темряві; а люди на інших кораблях, що пропливали мимо, казали, що оте світло то, мабуть, падаюча зірка. А …
Та зима була страшенно холодна. І одного вечора в грудні, коли усі вони сиділи в теплі навколо багаття на кухні і Лікар читав їм уголос із книжки, яку сам написав тваринною мовою, пугач Пу-Гу раптом промовив: – Цить! Що це за шум надворі? Усі прислухалися і справді почули, як хтось біжить. Потім двері розчахнулися і …
І невдовзі Лікар знову почав заробляти гарні гроші; і його сестра Сара купила собі нове вбрання й була щасливою. Деякі тварини, які потрапляли до нього на прийом, були такими хворими, що змушені були залишатися в домі Лікаря аж на тиждень. А коли їм ставало краще, вони любили сидіти на стільцях біля будинку. І частенько навіть …
Це сталося одного дня, коли Лікар сидів у себе на кухні й вів бесіду з Котячим М’ясом, який прийшов на прийом із болями в шлунку. – А чому б вам не покинути лікувати людей і не стати звірячим лікарем? – запитав Котяче М’ясо. Папуга Полінезія, яка сиділа на підвіконні, дивлячись на дощ і наспівуючи сама …
Колись давно-давно, багато років тому, коли наші дідусі й бабусі були ще маленькими дітьми, жив собі один лікар; звався він Дуліттл, Джон Дуліттл, і був доктором медицини, а це значить, що був він справді гарним лікарем і дуже багато знав. Мешкав він у невеличкому містечку, яке називалося Паддлбі-на-Болоті. Усі жителі містечка, і старі, і молоді, …