…погляд з боку
Усі коти, діставшись до берега, починали ретельно обтрушуватися, і саме це врятувало Мохобородька. Допоки хвостаті старанно стріпували з себе крапелини, вони ні на що не звертали уваги, і Мохобородьку поталанило прошмигнути повз них. – Славна робота, – похвалив Півчеревичок, коли Мохобородько забрався в машину. – Варто було лиш заманити котів у воду, і все пішло …
Залишивши позаду місто і без мороки минувши наступний контрольний пункт, трійця через дві години в’їхала до лісу. Щоб потрапити до озера, вони звернули із шосе на вузенький звивистий шлях. Усе довкола було знайоме, і друзі не боялися заблукати. На галявині, де вони уже колись відпочивали, Муфтик зробив невеличку зупинку. Потому фургончик покотив далі й далі …
Друзі майже під’їжджали до міста, коли якийсь хлопчина на узбіччі дороги замахав рукою. – Дуже цікаво, – забурмотів Півчеревичок. – Місто – під носом, а він, бачте, не бажає пройти якихось кілька кроків. Я в дитинстві не смів отак зупиняти чужі машини. Але Муфтик загальмував. – Куди тобі їхати? – поцікавився він. – До школи, …
Фургончик мчав звивистою стрічкою шосе, і настрій у друзів був чудовий. Ось уже кілька днів вони вільні і квапляться виконати свою урочисту обіцянку. Крім того, холодильник у машині був напхом напханий банками з варенням, якого вдячна господиня надавала їм на дорогу. Вдалині забовваніли міські вежі. Так, це було те саме місто, де вони познайомилися, де …
На ранок друзі перенесли весь скарб із дупла в машину. Сорока, правда, безугавно сварила їх по-своєму і скрекотала, але все-таки трималася на відстані пострілу з рогатки. А потім втомлено піднялася високо в небо й ліниво кружляла там. Звісно, й трійця мандрівників геть вимучилася, бо перетягти з дупла скарб – нелегка робота. Та про відпочинок вони …
Уже три доби сиділи мандрівники в сорочій скарбівні, і сумні думи опосідали їх. Дуже хотілося їсти. Рокфору ще зоставався малесенький шматочок, але ж то для музею. На щастя, над руїнами палацу пройшов дощик-накрапасик, так що Півчеревичок назбирав трохи води в срібний келих. – Біля наших ніг лежить справжній скарб, – сказав Мохобородько. – Звичайну воду …
Півчеревичок заснув одразу, як тільки пацюк зірвався з дерева. І коли він урешті прочуняв після тривалого і глибокого сну, Муфтик і Мохобородько вже встигли обстежити дупло. Воно нагадувало затишну комірку, де в кожному кутку сяяло безліч різних блискучих речей. Тепер усі вони лежали купкою посеред дупла, куди сягало світло, а Муфтик і Мохобородько з цікавістю …
Збігав час, і десь близько полудня гніздо білобокої було старанно обстежене – кожна гілочка, до самісінького дна. Проте медалі не знайшли. Було ясно і тихо, припікало сонце. Чоловічки обливалися потом, а настрій їхній геть підупав. – Сорока загубила медаль, – висловив припущення Муфтик. – Можливо, – стенув плечима Мохобородько. – Від цієї злодійки можна всього …
Півчеревичок уже досяг верховіття, а Муфтик і Мохобородько були ще тільки на півдорозі, коли нараз почули схвильований сорочий лемент. – Вона повертається! – стривожився і Півчеревичок. Із височини він краще бачив усе довкола і тому перший помітив білобоку, яка, мов випущена стріла, щодуху летіла до свого гнізда. – Поспіши! – наказав Мохобородько. – Полощи! – …
Пацюки наближалися до машини повільно, проте невпинно. Їхні вуса нервово посмикувалися, ніздрі втягували повітря, очі палали люттю. Скоро Муфтик і Півчеревичок збагнули, що цього разу в пацюків зовсім інший план, ніж був напередодні. Вони явно зробили серйозні висновки з невдачі. Їхня ударна сила, спеціальні добірні лави з найбільших пацюків, нині розділилася на два табори і …