…погляд з боку
Я зараз перебуваю у віці немовляти, тобто у віці, коли не сприймається жодного заперечення, у віці годування й повзання. Та я з нетерпінням чекаю, коли вже досягну віку лайок. Мій старший брат уже в нього вступив. І тому так приємно його слухати, коли він каже: «О…!» Бо на цьому не спиняється, а доказує до кінця. …
Оце саме написав важливе повідомлення для мами. І лист до бабусі. Й ще кілька слів для другої бабусі. Та записку для татка. Розумієте, мені якраз вдалося позичити у свого старшого братика фломастер. Той, який пише чорною барвою. Я маю стільки сказати своїй матусі, що воно все ну ніяк би не вмістилося на звичайному аркуші паперу! …
Мама називає мене розвиненою дитиною. Мені дають рахівницю, отож можу вже на ній додавати й віднімати. Мається на увазі, тільки до двох, і то без певності, що відповідь вийде правильна. Але це чудова забава – пересувати кісточки туди й сюди. Коли ж ото наморщу чоло, то бабуся каже, що у мене замислений вигляд. Усі розглядають …
Я почав говорити. Тільки якось ото дивно виходить, що мама, тато і мій старший брат говорять зовсім іншою мовою. Коли я голодний, то кажу «гаммм-гаммм» або «абууу-абууу», а мій тато говорить зовсім по-іншому. «Коли, врешті-решт, буде та вечеря?!» – каже він. Коли я зроблю велику купу в підгузник, то повідомляю про це так: «апууу-пууу». Або …
Мама й тато називають його телефоном. Це не є справжня жива істота, ані щось подібного, та, незважаючи на це, вони дуже багато з ним розмовляють. Часом, коли йому стає нудно, він сердиться і волає їх «дзень… дзень…» Тоді хтось із батьків підбігає до нього й щось говорить, аби заспокоїти. Найліпше розмовляти з телефоном уміє моя …
Ні, вітрянка – це не для мене. Був тут один пан, якого мама називала лікарем. «Нема підстав турбуватися, – сказав він. – У малюка вітрянка». Повідомивши це, пан щось записав на картці й — пішов собі геть. Тільки ось забув прихопити зі собою мою вітрянку. А я вже так із нею намучився, що не маю …
У мене з’явився друг. Тато з мамою називають його коником. На ньому можна вирушати в довгі прогулянки. Тобто у довге гойдання. Коли добре розгойдаюся, то мене беруть у животі лоскітки, і я заходжуся сміхом. Та коли мій коник заходиться брикати, мені стає лячно, і я впадаю у плач. А проте я ним задоволений. І хоча …
У мене є забавки добрі й погані. Найліпші, звісно, ті, які можна брати до рота – кубики, пластикові кружальця й інші подібні штуки. До добрих іще належать деякі з моїх м’яких забавок, а також нова ганчір’яна лялька, що її зробила моя бабуся. Хоча тато каже, що хлопці не повинні бавитися ляльками. «А ти, певно, ніколи …
Я вже можу їсти ложкою. Сьогодні почав із великої порції вівсянки. Загалом це не так просто, як видається. Мама, тато й мій старший брат можуть їсти навіть за допомогою ножа і виделки, це не становить для них жодних труднощів. У них їжа не розмазується по цілому обличчі, ані підливка не опиняється у вухах. Сидять собі …
Я посварився зі своїм близнюком. Ну знаєте, із тим дивним хлопчиком із дзеркала. Не знаю, але часом мені видається, що він навмисне збиткується з мене. Коли кину на нього оком, то він чемний. Лишень дивиться на мене. Але ніколи не відповідає, коли до нього звертаюся. Так само дивно поводиться, коли я намагаюся зав’язати з ним …