…погляд з боку
О дев’ятій я вже повністю був зібраний. Тато дав мені свою дорожню сумку. Я поклав у неї футбольний одяг, кілька запасних трусів, свою синю піжаму, рушник, мило, зубну щітку і маленький тюбик зубної пасти, яку татові дала одна фірма для рекламування. Алюмінієву каструлю з маминими котлетами я поклав у свій наплічник. Їх вийшло дуже багато. …
План був такий: мені треба наступної суботи приїхати до лікарні. Надворі має чекати таксі. Гроші на нього мені дав дідусь. Я мав «послати тата до дідька», щоб він не поїхав зі мною. А ще мені треба було придумати вагому причину відлучитися з дому. Можливо, з ночівлею. Останнє було найпростіше. Прийшовши додому, я вийняв із сумки …
Мій славний дідусь саме натискав на кнопку виклику, що висіла в нього над ліжком. Він не відпускав її, аж поки прийшла медсестра. – Що ще? – процідила вона крізь зуби. Медсестра була роздратована. Ще б пак! Дідусь натискав на кнопку виклику весь час. Через те, що нудьгував. Аби подражнитися. Бо не мав більше чого робити. …
Я збирався на футбольне тренування. Тож попросив кишенькових грошей. Їх мало вистачити на квитки. Потім поклав у сумку спортивні гольфи, сині шорти й фірмові спортивні кросівки. Треба було все продумати. – Про всяк випадок прихопи щось поїсти з холодильника, – нагадала мама. – Дякую, – відповів я. Зробив один бутерброд із сиром і один з …
На клені перед лікарнею палахкотіло жовто-червоне листя. Я стояв біля вікна, дивився надвір і думав: «Ти ба! Йому пора опадати, а воно таке гарне!». – Ось підійдіть сюди й подивіться, – запропонував я дідусеві. – Яка там краса! – Не хочу дивитися, – гарикнув дідусь. – Однак мені не можна нікуди виходити. Я приїхав до …