…погляд з боку
Ясна річ, наше покарання тривало довше, ніж тиждень. Після того ще зо два тижні ми взагалі не мали виходити з двору. Тобто з поля зору батьків. – Але ж ми не підемо вже нікуди вночі! – стогнала Тася, повиснувши на батьковому лікті. Однак того вже годі було вмовити: вони добряче зговорилися з моїми батьками. Виходу …
Немає дня кращого за день, коли закінчується школа. Ти знаєш: попереду – ціле літо, вільне, повне пригод і обіцянок довгих сонячних днів коло річки. Але краще від самого задоволення може бути лише його чекання – це ми з Тасею давно вже зрозуміли. Останній день школи – він саме такий. Усі зібралися коло школи. Влітку в …
Дідусь із бабусею часто приходили до нас у гості. Частіше, ніж Тасині навідувалися до своєї онуки, що іноді дико її дратувало. Кому б не хотілося, щоб принаймні кожними вихідними до тебе приходили дід і баба з купою гостинців? – Не хотілося б, – суворо відрізала Тася. – Такі речі швидко приїдаються. Тут вона помилялася: її …
– Ну, де ти там? – перепитує у дверну щілину Тася. Я стою на столі, по лікті зануривши руки в кухонну шафку. Порпатись у ній – річ не з найприємніших, усе заставлено банками-склянками, від яких будь-якої миті можна чекати якоїсь халепи: або впаде щось і розіб’ється, або розкрутиться і в обличчя тобі вдарить хмара борошна. …
Кригохід, калюжі, сонце й цвірінчання птахів ясно промовляли за те, що зима (хоч би яка вона була) вже минула. Попереду нас чекають весна, літо, тепло. Заквітли пишним білим цвітом абрикоси, розносячи свій чудовний запах по двору й навіть за його межами. А ще розцвіла райська яблуня під нашими вікнами. Це моє улюблене дерево, влітку на …
Цієї зими в нашому місті зовсім не було снігу. Хіба що в кіно, на екрані. Мій дідусь каже, що раніше його було набагато більше, ніж тепер. Хоча в це мені важко повірити на слово. Навіть йому. А проте один раз сніг таки випав, багато снігу. Тоді ми прокинулись, а на землі, деревах і підвіконнях лежав …