…погляд з боку
Мої батьки не люблять лютий. Кажуть, це не надто приємний місяць: уже не хочеться зими, немає свят, а до тепла ще далеко. Я не зовсім їх розумію і думаю, що, може, тому він і лютий, що ніхто його не любить. Тому й вирішила, що лютий любитиму. І він мені віддячив! То був холодний, але сонячний …
Тася завжди зустрічає Новий рік з батьком. Сидить до останнього – до самої півночі, дивиться на святкові феєрверки й опівночі розпаковує подарунки. Я ж завжди лягаю спати рано. Півночі не можу заснути, перевертаюся з боку на бік, аж поки не прокидаюсь удосвіта, щоб побігти під ялинку й побачити під нею подарунки. І я дуже люблю …
Після того як Тимко знайшов новий дім, минуло всього зо два тижні і ми навіть трохи оговталися від пережитого. Тася одужала й була готова до нових пригод. І що найкраще – вночі випав сніг. Причому не такий, який зазвичай з’являється в нас у грудні – манна крупа. Ні, справжнісінький сніг! Ми навіть бачили кучугури! – …
Ми знали, що врешті-решт цей день прийде, від самого початку знали. Ще коли Тимко просто лизнув мою спину – було зрозуміло, що це не назавжди. Ми просто не знали, що це «не назавжди» закінчиться сьогодні. Це був звичайнісінький день, зима тільки розпочалася. Зранку земля вкрилась інеєм, і можна було уявляти, ніби це перший сніг. – …
Того дня все, геть-чисто все йшло не так, як треба. Уранці всі вдома проспали, і я навіть не пішла до школи. Мабуть, наступні неприємності були розплатою за це раптове щастя. Потім виявилося, що Тася прихворіла й не може вийти надвір, тож мені довелося провести весь день самій. Ну, не зовсім самій – звісно ж, із …
Восени погода почала швидко змінюватися. Хоч я й люблю дощі, а особливо після спекотного літа, але тепер усе було трохи інакше. Тепер у нас був Тимко (байдуже, що він і досі жив унизу в двірницькій). І Тимкові дощі не дуже подобались. – Не спатиме ж він і взимку там! – казала мама татові на кухні, …
Дні влітку тягнуться довго (щоправда, потім виявляється, що вони пролітають надто швидко – і ось уже осінь). Але поки вони тягнуться, це відбувається справді довго. За це «довго» можна навіть трохи засумувати за зимою. А коли за зимою доводиться сумувати, коли світить гаряче сонце і в зиму взагалі більше не віриш, це не дуже весело. …
Минуло кілька тижнів. Про Тимка тепер знали всі – і батьки, і двірник, і кожен у дворі. Любили його теж усі, хоч переважно й на відстані (окрім, можливо, двірника, який віддав песикові половину робочої комірчини). А ще діти, дорослі й навіть мешканці з сусідніх дворів приносили йому їжу, воду, іграшки. Цього добра, та ще й …
Якби нам сказали, що цей день змінить усе наше літо, ми б повірили. Бо насправді в це повірити просто, коли кожен літній день може стати пригодою. Втім, того ранку ми ще не знали, що станеться пізніше, тому ніяк не були до того готові. Нічого особливого день не обіцяв. Після сніданку я помила посуд (це було …
Одного спекотного дня ми, як завжди, ховалися в тіні дерев у нашому дворі. – Ще трохи і треба переміщатися на іншу лавку, – кажу я, дивлячись на сонце. Тіні швидко рухаються, там, де щойно була прохолода, за кілька хвилин нещадно палитиме літнє сонце. Тася важко позіхає. Але вибору в нас немає. Не сидіти ж удома …