…погляд з боку
Проте зміна в серцях баґ-джаґдераґів була справді щирою. Лікар справив на них величезне враження, навіть більше, ніж він сам тоді міг припустити. Насправді я собі інколи думаю, що ця його промова на сходах палацу вплинула на індіанців Мавпопавучого острова навіть більше, ніж будь-яке з його великих звершень, які хоч і були справді великими, але їх …
Наступного дня ми вирушили в путь на дальній кінець острова, прибули туди на каное (бо ми подорожували морем) через двадцять п’ять годин і залишалися в Місті Баґ-джаґдераґ не довше, ніж це було необхідно. Коли Лікар кинувся в бій в Попсіпетелі, я вперше в своєму житті побачив його по-справжньому розлюченим. Причому його злість, раз уже вона …
Але що ж тут поробиш! Навіть Трійка, хоч якими могутніми вони були, не могли вічно стояти проти війська, яке, здавалося, не мало кінця-краю. Під час однієї з найгарячіших сутичок, коли ворог проломив особливо велику діру в огорожі, я побачив, як величезна постать Довгої Стріли зігнулася й упала на землю зі списом, який пробив його широкі …
На зворотному шляху до селища Лікар обговорював питання природознавства з Довгою Стрілою. Але їхня надзвичайно цікава бесіда, головним чином про рослини, заледве почалася, як до нас щодуху примчав посильний індіанець зі звісткою. Довга Стріла з похмурим виглядом вислухав його задихане белькотіння, а потім повернувся до Лікаря і сказав орлиною мовою: – Велика Біла Людино, лихо …
Попсіпетельці так добре ставилися до нас, що скоро ми збагнули: якщо ми хочемо хоч щось зробити, то майже завжди це доводиться робити таємно. Лікар став настільки популярним і його так полюбили усі, що як тільки його обличчя показувалося з дверей уранці, натовпи шанувальників, які терпляче чекали надворі, оточували його і супроводжували, хоч куди він ішов. …
Тоді Лікар поцікавився в Довгої Стріли, чи він знає, що таке вогонь, пояснивши йому запитання за допомогою картинок, намальованих на скатертині зі шкіри оленя. Довга Стріла розповів, що бачив таку річ, вона виривалася з вершин вулканів, але ні він, ні будь-хто з попсіпетелів не має уявлення, як вона утворюється. – Нещасні пропащі язичники! – пробурмотів …
Із того часу ставлення індіанців до нас стало абсолютно іншим. Нас запросили в їхнє селище на свято з нагоди віднайдення втрачених сімей. Тож, змайструвавши з молодих деревець ноші, щоб нести хвору жінку, ми всі разом почали спускатися з гори. Дорогою індіанці повідомили Довгій Стрілі якусь новину, яка, вочевидь, була недоброю, бо, коли він її почув, …
Наступна частина нашої проблеми була найважчою: як відкотити вбік, спихнути вниз чи розбити гігантську плиту. Коли ми дивилися, як вона височіє над нашими головами, то це завдання з нашими невеличкими силами виглядало зовсім безнадійним. Але сигнали живих людей із нутрощів гори надали нам нового завзяття. І вже за мить ми всі нишпорили повсюди, намагаючись відшукати …
Пізніше ми всі погодилися, що ніхто з нас ніколи раніше у своєму житті не працював так тяжко, як того дня. Що мене стосується, то я знаю, що часто був на межі того, щоб упасти від виснаження й утоми, проте я продовжував іти, як машина, твердо вирішивши, що хай там як, але я не буду першим, …
Ліс біля підніжжя гір виявився густим і переплетеним ліанами, так що подекуди було досить важко крізь нього продиратися. На пораду Полінезії ми трималися подалі від усіх стежок і доріжок, розуміючи, що наразі нам краще уникати будь-яких зустрічей з індіанцями. Утім, і вона, і Чі-Чі були гарними провідниками по джунглях і чудовими мисливцями, тож обоє вони …