…погляд з боку
– Руки вгору! Казкова поліція! Ви заарештовані! – вигукнув Бровко Барбосович. І Зландій та Баба Свистуха вмить перестали крутитися, гепнулись на землю і сіли з піднятими догори руками. Посіпака перекинувся з голови на ноги, сів і теж підняв руки. Бровко Барбосович по черзі начепив їм наручники. Тоді відімкнув чарівним ключем клітку, випустив звідти Ковалів Щастя …
І тут раптом з’явилися Санта і Снігуронька. Не справжні, звичайно, а перевертні – чаклун Зландій та його прислужник Посіпака. Баба Свистуха здригнулася, втягнула носом повітря і підозріливо спитала: – Ви хто такі і що вам треба? – Та ви що? Не бачите? – вигукнув Майстер Тік. – Це ж Санта і Снігуронька! – вигукнув Майстер …
Чаклун Здандій і його прислужник Посіпака блукали по лісах, прислухаючись до кожного свисту. Чаклуну весь час доводилося чекати прислужника. – Ну що ти повзеш як черепаха?! – роздратовано казав Зландій. – Еге! Хе-хе! – задихаючись, відказував Посіпака. – Вам добре, ви чаклун, ви собі линете, линете над землею… А я по тій землі ногами біжу… …
І тут раптом пролунав пронизливий свист, від якого і Зландій, і Посіпака попадали на підлогу. До палацу хтось залетів, схопив клітку з Ковалями Щастя і зник. Коли Зландій підняв голову, нікого вже не було. – Що це таке?! – вигукнув чаклун. – Хто насмілився обікрасти мене, всемогутнього Зландія?! Де ти був, Посіпако?! Чому не пильнував?! …
А тим часом чаклун Зландій і його прислужник Посіпака в палаці радіють – щастинки-золотинки подіяли на них. Зландій танцює і співає: Ой, як гарно! Ой, як мені весело! Так ніколи ще, ніколи, Ще ніколи не було! – А тепер, – наказав Зландій Посіпаці, – приготуйся зустрічати Ковалів Щастя! Он вони вже біжать! Недаремно я їм …
Біля собачої будки з вивіскою «Казкове детективне бюро» сидів старий пес Бровко Барбосович. Тут його і знайшов Санта. – Здрастуйте, дорогий детективе! – ще здаля вигукнув Санта. – Поможіть! У Чарівному Замку Годин – біда! І Ковалі Щастя, і золоте ковадло, і чарівний мішок із щастинками-золотинками – все зникло! Моя версія – викрадення! – Та-ак! …
Не минуло й кількох хвилин, як до Замку Годин пришкутильгав Санта. – Бути не може! – розпачливо вигукнув він. – Ковалів нема, ковадло зникло, чарівний мішок із щастинками-золотинками теж!.. Запізнився. Де їх шукати? Без сумніву, стався якийсь злочин. Викрадення! Золотинок на підлозі не було – після того, як Ковалі Щастя пройшли повз них, золотинки зникли. …
Тільки брати-ковалі вибігли, як до Замку Годин заскочив чаклунський прислужник Посіпака. Схопив золоте ковадло, чарівний мішок «Скік-скок» і вибіг. Чаклун Зландій, який, як ви вже здогадалися, кричав зміненим голосом, одразу напустив чарівного туману, і брати-ковалі не помітили Посіпаки. Пересвідчившись, що Санти в Річці Часу нема, Ковалі Щастя повернулися до Замку. Й одразу помітили, що сталося. …
На Горі Вічності, край берега Ріки Часу, серед густого гірського лісу, у Чарівному Замку Годин двоє братів-близнюків, Майстер Тік і Майстер Так, по черзі били золотими молотками по золотому ковадлу і приспівували: Тік-так! Тік-так! Тік-так! – і є хвилинка, І в чарівний у мішок З ковадла – скік! З ковадла – скок! Ми накуєм на …
Лихий чаклун Зландій сидів у своєму розкішному палаці і гірко зітхав: – Ох! Ну що за життя?! От я – всемогутній чаклун, усіх перемагаю, усе маю, що тільки забажаю… А щастя нема!.. Сумно, нудно і марудно. Наближається ж Новий рік. І відомо: як ти рік зустрінеш, таким він для тебе і буде. А в мене …