Позначки «Пригоди мишеняти і кота»

Які зміни сталися в житті тітоньки Марини

Нам із Кициком було дуже ніяково, що ми так несподівано покинули дім доброї тітоньки Марини – покинули її саму, без помічників. Та що вдієш, коли в цирку ми в тисячу разів потрібніші. Довго ми думали, чим би їй віддячити, і щасливий випадок допоміг нам. Якось, прогулюючись по цирковому льоху, ми побачили, що, крім нас, тут …

Як я виступав із приборкувачкою тітонькою Батіжковою

Коли я пробігав поміж рядами, публіка вітала мене навстоячки, дехто навіть на стільці повискакував. А коли я увійшов до клітки, леви й тигри загарчали так, що тітонька Батіжкова не почула, як я з нею привітався. Тоді я підійшов ближче і сказав їй, що добре було б утнути що-небудь веселеньке, з танцями й музикою. Але й …

Ми з Кициком потрапляємо до цирку

До цирку йшли всі. Маленькі діти вели туди своїх бабусь і дідусів, а дорослі – хатніх тварин, щоб вони теж навчилися робити різні веселі штучки. Кицикові так закортіло швидше потрапити до цирку, що він забув про свою хвору лапу, муркотів від нетерплячки і ставив безліч дурних запитань. Біля цирку він спитав: – А як же …

Куди всім треба йти

Вулицями ходить дуже багато ніг, а для мишеняти досить найменшого дитячого черевика, щоб накрити його з головою і з хвостом. А котам здається, що кожен перехожий ходить вулицями з собакою. Може, воно так насправді й є. Отже, тільки озирайся. Добре, коли ти лише про себе самого дбаєш. А коли на твоїх руках ще й безпорадний …

Нова турбота тітоньки Марини

Уранці біля входу до своєї нірки я побачив одну чудернацьку річ. Якби на ній не було свіжого кавалочка ковбаси, я подумав би, що це Петрикова іграшка. Але ні, то була не іграшка. Тоді я почав собі міркувати: «Звичайно, якщо посеред цієї штукенції висить їжа, то це, мабуть, не що інше, як модний посуд. Тітонька Марина …

Як Кицик упіймав тітоньці Марині мишку

Не встиг я вранці витягти хвоста зі своєї нірки, як почув тремтячий голос Кицика: – Не підходь! Не підходь до мене близько! Я вже все знаю! – Що знаєш? – спитав я. – Я вже знаю, які бувають миші. – Що ж тут дивного, – зауважив я. – Ми з тобою знайомі не перший день, …

Чудодійні ліки

Не встигли висохнути сльози на моїх вусах, як я вже сидів у домашній аптечці. Перебираючи таблетки й пляшечки, я пригадав, що, коли тітонька Марина кричить, що вмирає, вона п’є валер’янку. Знадобилася лише одна хвилина, щоб чудодійна пляшечка опинилася перед котом. Я вмить викусив корок і капнув чарівним напоєм на холодний сибірський ніс. Чудо сталося. Мій …

Подарунок тітоньки Марини

Добридень! Ще раз добридень! Яка приємна зустріч! А я вже думав – більше не зустрінемось… Що ж це ви знову не туди дивитесь? Це ж слон. А я – отут, біля мавпиної клітки. До нас у циркові стайні щодня приходять дорослі й діти. Звірі люблять дивитися на різні екскурсії. Це місце по-старому зветься «стайнями», а …

Як я виступав у театрі

Виявилось, що брат тітоньки Марини грає на флейті. Це чудовий інструмент. Жоден інший не може так тонесенько пищати, як флейта. І на вигляд вона дуже гарна: з одного боку щілинка-пискалка, з другого – нірка, а посередині – блискучі кнопочки. Ще й до того ж зветься вона – пікколо. Дядечко-артист нам першого ж вечора зіграв на …

Як я допомагав тітоньці Марині ліпити пиріжки з маком

За той час, як до мене підселилися сусіди, я проробив у домі велику роботу: у всіх шафах і буфеті прогриз невеличкі дірочки. Це для того, щоб тітонька Марина знала, де в неї лежать які продукти. Дірочки в домі – це наче дірочки в швейцарському сирі: що їх більше, то краще. Скажімо, тітонька Марина хоче, щоб …