…погляд з боку
Тієї ночі саме була велика гроза. Та розбудив мене не грім і не блискавка. Розбудив мене Вінн-Діксі, що скавулів і тикався головою в зачинені двері спальні. – Вінн-Діксі! – обізвалася я. – Що ти робиш? Але пес не звернув на мене жодної уваги. Він і далі бився головою об двері, жалібно скавулячи. Я скочила з …
Хлопчик ішов та й ішов березневим лісом. Удень там було не страшно. Дерева вже не простягали кістлявих ручищ, скрізь щось щебетало, курликало, дзижчало, свистіло, стукотіло, і здавалося, що кругом усе тихо, мирно та привітно. Тільки от дружити з Нільсом ніхто не хотів. Замислившись, Нільс сів на сухеньке листя під розлогим старим дубом. Несподівано десь згори …
Отож я розповіла Ґлорії Дамп усе. Про те, як ми з пастором переїхали до Наомі, й мені довелося покинути всіх своїх давніх друзів. Про те, як мама нас залишила, і про ті десять фактів, що я знала про неї. А ще я пояснила, що тут, у Наомі, я сумую за мамою більше, ніж раніше, у …
Після пригоди з лисом табун ґелґотів на крижині, обговорюючи по-своєму пригоду. Авжеж, гуси пережили страшну ніч! Цього лиса вони знали давно – не раз він їм дошкуляв під час перельоту, та й не тільки їм. Вони ж й ім’я його знали. Та ще нікому не вдавалося отак його провчити. Ще б пак – злодій накинув …
Майже всі пригоди того літа відбулися зі мною завдяки Вінн-Діксі. Скажімо, без нього я ніколи б не зустріла Ґлорію Дамп. А мій собака нас познайомив. Сталося це так. Я їхала на велосипеді додому з «Ґертрудиних годованців», а Вінн-Діксі біг поряд. Коли ми саме минали дім Дьюбері, Данлеп та Стіві побачили мене, скочили на свої велосипеди …
Аж ось зі сходу трохи наче засіріло. Грізне небо стало спершу синім, а тоді блакитним, світло-рожевим. І враз зблиснув перший промінь сонця. Величне кружало поволі викочувалося далеко-далеко за деревами, пронизувало ліс ліхтарем, немов питаючи: «Ану, що тут сталося за ніч? Хто поводився погано? Де заховався порушник?» Сонячні зайчики зграйками скакали по соснах, буках, низеньких кущиках, …
Облізлі боки Вінн-Діксі помалу заростали шерстю, а сама ця шерсть робилася густішою, блискучішою; він навіть перестав накульгувати. Здавалося, він дуже пишався собою – ще б пак, із бездомного кунделя стати таким красенем! Я подумала, що саме тепер йому час купити повідка з нашийником, і вирушила до крамниці «Ґертрудині годованці», де продавалися рибки, змії, миші, ящірки, …
Срібний човник-місяць плив безмежним чорним небом, раз у раз поринаючи в хмари. Гуси мирно спали, стоячи на одній лапці, а другу підібгавши. Мартин спав на гнізді трохи осторонь, сховавши дзьоба під крило, а під другим пригрівся Нільс. Рогатий місяць пильнував табун, і здавалося, ніщо не віщувало небезпеки. Їхня крижина поволеньки пливла й через деякий час …
– Колись Флорида була зовсім дикою місциною, де не водилося нічогісінько, крім карликових пальм та москітів, – почала міс Френні Блок. – Москіти тут траплялися такі здоровенні, що могли підхопити тебе в повітря. А я тоді була зовсім мала дівчинка – не старша за тебе. Одного разу мій тато, Герман В. Блок, сказав, що невдовзі …
Того літа я проводила цілісінькі дні в Меморіальній бібліотеці імені Германа В. Блока. Звучить поважно, авжеж? Немовби гарна, велична будівля. Але це зовсім не так. Це просто маленький будиночок, повний книжок. Завідує тими книжками міс Френні Блок – низенька бабця з коротким сивим волоссям. Вона й стала моїм найпершим другом у Наомі. А почалося все …