…погляд з боку
Щодня по обіді Павлусь вибігав за ворота, щоб не проґавити поштаря діда Нестора. Забачивши його, Павлусь ще здалека гукав: – Здрастуйте! А мені лист є? Дід Нестор неквапом прилаштовував на носі старі, зв’язані ниточкою окуляри. А тоді лівою рукою, бо праву йому ще у війну побило, починав перебирати пошту. Довгенько перебирав. А сам поверх окулярів …
Ніхто б не помітив Людвіґа Чотирнадцятого, що лежав за великим замшілим каменем біля виходу з нори. А він, навпаки, бачив усе, як на долоні. Що це жовтеньке покотилось ген там за кущиком? Невже це Тутта Карлсон? Людвіґ Чотирнадцятий примружився на осонні. Ні, то йому, певно, привиділось. Та й звідки їй тут узятись? – Людвіґу, – …
– Тату, а я можу стати чарівником? – якось запитав маленький Ростик. – Навіщо тобі? – здивувався тато. – Щоб геть усе, що забажаю, збувалося. – А чого тобі найбільше хотілося б? Ростик на мить замислився, глибокодумно посмикав себе за вухо і сказав: – Я, знаєш, чого хотів би? Повнісінький сервант шоколаду! – Овва, який …
Людвіґ Чотирнадцятий встиг додому якраз вчасно – родина Ларсонів повечеряла і лаштувалась спати. З дитячої кімнати вийшов Лабан і вдоволено потягнувся. Сестри й брати оточили його щільним колом. – Як я чудово виспався! – примружився Лабан. – Щось ти раненько, – зауважив Леопольд. – Лише малюки сплять удень. А ми тільки зараз лягаємо. – Малюкам …
Коли я був маленьким хлопчиком, то дуже любив смішити дорослих і однолітків, та й взагалі, привертати до себе увагу. Якось одна мамина подруга повернулася з-за кордону, куди їздила у відрядження на якусь міжнародну виставку. Вона прийшла до нас у гості, ще тітоньки з дядечками поприходили, і вона розповідала, як там люди живуть. Серед гостей того …
Людвіґ Чотирнадцятий нашорошив вушка і прислухався. Татусь Ларсон і Лабан сиділи у вітальні і шепотілись. Людвіґ почув ім’я Тутти Карлсон. Він зісковзнув з ліжка і навшпиньки підкрався до дверей. – Татку, невже ти віриш, що Людвіґ приведе Тутту Карлсон до нас? – почув він питання Лабана. – Я так не думаю, – сказав татусь Ларсон. …
Коли я був маленьким, я дуже любив гратися на дитячих майданчиках. Кататися на гойдалках, каруселях, лазити по всіляких сходах. Недалеко від нашого будинку, у сквері, був чудовий дитячий майданчик. Там були дерев’яні гойдалки: більшенька й меншенька, карусель і дерев’яні будиночки з гірками. Бабуся або мама приводили мене погратися після садка. Там завжди було багато дітей. …
Людвіґ Чотирнадцятий і Тутта Карлсон відтепер грали на галявині біля тину. Авжеж, це була незвичайна пара – лисеня та курчатко. Проте їм було добре вдвох, і вони вигадували безліч нових ігор. Найдужче вони полюбляли грати в школу. Одне з них спиналося на пеньок і вдавало вчителя. Інше сиділо поряд і уважно слухало урок. Людвіґ Чотирнадцятий …
Коли я був маленьким, я дуже любив ходити на риболовлю. Мені навіть на п’ятиріччя тато подарував бамбукову вудку з поплавцем із гусячого пера! А от їсти рибу я зовсім не любив… Зараз я теж дуже люблю ловити рибу і часто просто беру вудки і йду на річку чи озеро. Але в дитинстві, коли я ходив …
Цих симпатичних дитинчат довгошерстого вомбата рятувальники виявили на околиці австралійського містечка Сідуна в украй важкому стані. Сама по собі ця знахідка дуже незвичайна: обидва малюки виявилися альбіносами, що зустрічається украй рідко. Звичайний колір шерсті довгошерстих вомбатів варіюється від пісочного до сіро-коричневого або чорного. Цікаво, що шерстю вкрите не лише тіло тварини, але і поверхня носа. …