…погляд з боку
Ця історія сталася, коли мені було п’ять років, і запам’яталася вона мені до дрібниць. Ми з батьками відпочивали в Гаграх. Щодня рано-вранці ми йшли на пляж. Ми проходили повз кукурудзяне поле, вздовж якого росли пальми, повз ресторанчик, з відкритих дверей якого так смачно пахло смаженим м’ясом і супом харчо, повз невідомо ким і невідомо навіщо …
Собачка Соня сиділа біля дитячого майданчика і думала: що краще – бути великою чи маленькою?.. «З одного боку, – думала собачка Соня, – великою бути значно краще: і кішки тебе бояться, і собаки тебе бояться, і навіть перехожі тебе побоюються… Та, з іншого боку, – думала Соня, – маленькою теж бути краще. Адже ніхто тебе …
Коли я був маленьким, дорослі весь час торочили, що хліб – «народне добро», що хліб – «усьому голова», що треба його берегти. У першому класі ми заучували напам’ять: «Хвала рукам, що пахнуть хлібом!» Але все це залишалося лише словами. Якщо нам і пояснювали, чому «хвала», що за «добро» і яка «голова», то робили це якось …
Якось на сходах маленьку собачку Соню зупинила літня незнайома такса. – Усі виховані собачки, – суворо сказала такса, – при зустрічі мають вітатися. Вітатися – це означає говорити «доброго дня», «привіт» або «здрастуйте» – та виляти хвостиком. – Доброго дня! – сказала Соня, якій, певна річ, дуже хотілося бути вихованою собачкою, і, вильнувши хвостиком, побігла …
Ця історія сталася зі мною в дошкільні часи. Тоді мені було не більше шести років, але запам’ятався цей випадок на все життя. Як усі діти, я дуже любив іграшки. Любив з ними гратися і не любив після гри прибирати. А батькам це дуже не подобалося. Тепер, коли я сам став батьком, я їх можу зрозуміти. …
Зовнішній вигляд, спосіб життя і поведінка цих сумчастих тварин майже не вписуються в звичні уявлення про те, якими мають бути справжні кенгуру. М’яка шерсть каштанового кольору, маленька округла голова, короткі задні лапи, уміння віртуозно лазити по деревах – це і багато що інше відрізняє деревних кенгуру від їх родичів, що живуть на землі. Серед своїх …
Одного разу, коли мені було приблизно років п’ять, бабуся читала мені якусь книжку, головний герой якої (бідний французький хлопчик) смажив на багатті каштани, а потім із задоволенням їв їх, ще й друзів пригощав. Мені це чомусь запам’яталося. У нашому місті багато каштанів. Коли настала осінь, із дерев спочатку тільки при сильному вітрі, а потім і …
Коли маленька собачка Соня ще не була розумною собачкою Сонею, а була маленьким розумним цуценям, вона часто робила калюжку в коридорі. Хазяїн Іван Іванович дуже гнівався, тицяв Соню носом і примовляв: – Хто зробив калюжу? Це хто зробив калюжу?! Виховані собаки, – додавав він при цьому, – мають терпіти і не робити калюж у квартирі. …
Одного разу, коли мені було років шість, ми з батьками поїхали збирати гриби. Було це у вихідний. Погода стояла гарна. Напередодні дощі пройшли, і, з чуток, грибів у лісі виросло видимо-невидимо! Тому в електричці людей було багато: їхали, як і ми, цілими сім’ями. День минув пречудово. Грибів ми набрали три кошики, повітрям надихалися на півроку …
В одному місті, на одній вулиці, в одному будинку, у квартирі номер шістдесят шість, жила-була маленька, але дуже розумна собачка Соня. Соня мала чорні блискучі очі, довгі, наче в принцеси, вії та ще акуратний хвостик, яким вона обмахувалася, ніби віялом. А ще вона мала хазяїна, якого звали Іван Іванович Корольов. Тому поет Тім Собакін, що …