…погляд з боку
Біля собачої будки з вивіскою «Казкове детективне бюро» сидів старий пес Бровко Барбосович. Тут його і знайшов Санта. – Здрастуйте, дорогий детективе! – ще здаля вигукнув Санта. – Поможіть! У Чарівному Замку Годин – біда! І Ковалі Щастя, і золоте ковадло, і чарівний мішок із щастинками-золотинками – все зникло! Моя версія – викрадення! – Та-ак! …
Не минуло й кількох хвилин, як до Замку Годин пришкутильгав Санта. – Бути не може! – розпачливо вигукнув він. – Ковалів нема, ковадло зникло, чарівний мішок із щастинками-золотинками теж!.. Запізнився. Де їх шукати? Без сумніву, стався якийсь злочин. Викрадення! Золотинок на підлозі не було – після того, як Ковалі Щастя пройшли повз них, золотинки зникли. …
Тільки брати-ковалі вибігли, як до Замку Годин заскочив чаклунський прислужник Посіпака. Схопив золоте ковадло, чарівний мішок «Скік-скок» і вибіг. Чаклун Зландій, який, як ви вже здогадалися, кричав зміненим голосом, одразу напустив чарівного туману, і брати-ковалі не помітили Посіпаки. Пересвідчившись, що Санти в Річці Часу нема, Ковалі Щастя повернулися до Замку. Й одразу помітили, що сталося. …
На Горі Вічності, край берега Ріки Часу, серед густого гірського лісу, у Чарівному Замку Годин двоє братів-близнюків, Майстер Тік і Майстер Так, по черзі били золотими молотками по золотому ковадлу і приспівували: Тік-так! Тік-так! Тік-так! – і є хвилинка, І в чарівний у мішок З ковадла – скік! З ковадла – скок! Ми накуєм на …
Лихий чаклун Зландій сидів у своєму розкішному палаці і гірко зітхав: – Ох! Ну що за життя?! От я – всемогутній чаклун, усіх перемагаю, усе маю, що тільки забажаю… А щастя нема!.. Сумно, нудно і марудно. Наближається ж Новий рік. І відомо: як ти рік зустрінеш, таким він для тебе і буде. А в мене …
Біжить зимовим лісом Санта. За спиною – здоровенницький мішок з новорічними подарунками для дітей. Біжить, весело наспівує на бігу: Щоб по-справжньому радіти Подарункам стали діти, – До кожного щасливу мить Таємно мушу долучить. І я нікому не скажу, Що зараз я туди біжу, Де щасливі хвилини кують, Де щасливі хвилини дають. Аж тут із-за куща …
Повернувшись додому, пан Белло одразу ж схопив пляшку з чарівним соком, відлив приблизно чайну ложечку блакитної рідини в маленьку порцелянову мисочку і долив до неї склянку води. – Ти що, хочеш піти отак? – спитав я його. – Так? – перепитав він. – Ходи, спочатку ми тебе пристойно вдягнемо. Ти ж не можеш вийти на …
Щойно пані Синеліхт повернулася з роботи, як у двері її квартири подзвонили. Вона відчинила. На порозі стояли Зіркер, Макс і пес Белло. Зіркер тримав у руці маленьку порцелянову мисочку, Макс перекинув через руку аптекарський халат. – Слухаю вас! – сказала вона. – Пані Синеліхт, – почав Макс, – тепер тато нарешті зможе вам довести, що …
Наступного ранку Зіркер знову вивісив на скляних дверях аптеки табличку “Тимчасово зачинено”. Макс і пес стояли поряд і спостерігали за тим, як він це робить. Тільки-но вони всі втрьох хотіли вирушити в дорогу, як нагодилася пані Ліссенков. – А ваша аптека інколи буває відчинена, пане Зіркере? – спитала вона. – Чи “Тимчасово зачинено” означає у …
Наступного тижня я більше не міг цього витримувати. У середу мій терпець увірвався. Я дуже гарно, по-особливому накрив на стіл й сказав Белло: – Сьогодні ми приготуємо смачну вечерю на трьох. У затишній атмосфері. Будь ласка, годі тобі морщити лоба. Ти забудеш на годинку про свою подругу-коллі, а тато перестане думати про пані Синеліхт. Повернувшись …