…погляд з боку
Пані Тиблетовата досягла з Сіґурдом неймовірного успіху. Вона робила з ним усе, що хотіла, але вікінг тільки посміхався, реготав і кивав головою. Невдовзі він уже поводився, як офіціант найвищої категорії. А пані Тиблетовата натомість часто надівала собі на голову Сіґурдів шолом. І він їй чудово пасував. Два тижні перебування пані Тиблетоватої в готелі минули занадто …
Як пояснити чотирьом збудженим дітлахам і їхнім батькам, що ви щойно позбулися справжнісінького вікінга? Пан Еліс зіщулився й почав: – Бачите, ми дійсно мали справжнього вікінга. Він називався Сіґурд і прибув до нас невідь-звідки. Не знаємо як і чому. Пані Тиблетовата знайшла його у своєму ліжку. А тоді він заховався в шафі, розумієте… – його …
Протягом наступних днів усе було як у тумані. Стільки всього діялося, що Еліси просто не встигали дати собі раду. Насамперед, вони мали справу з пані Тиблетоватою і Сіґурдом. Невідомо, що було гірше. Пані Тиблетовата почала, по суті, керувати готелем. Вона була скрізь – давала розпорядження, прибирала, чистила, готувала їжу. І хоч усім вона добряче грала …
Батьки Тіма й Зої не мали жодного бажання вислуховувати байки дітей про вікінга в дванадцятому номері, тим паче вірити, що вікінг був справжній. Діти мусили зачекати, поки зі столів поприбирають, а потім помиють посуд після сніданку. Аж тоді Зоя переконала батьків піднятися до кімнати № 12, де Тім захоплено припасовував на себе Сіґурдового шолома. Вікінга …
Коли Тім і Зоя зайшли до їдальні, вони побачили в одному кутку кімнати маму й сімох гостей, що збилися докупи, а в іншому – чудернацького волохатого чолов’ягу, що люто на них дивився. – Здоров, – привітав його Тім. – Ти хто? У тебе класний меч. Не встигла пані Еліс схопити Тіма за руку, як він …
До восьмої ранку туман цілком розвіявся, тож ніхто й подумати не міг, що він був аж таким густим. Літнє сонечко зігріло тротуари, а вивіска перед готелем “Вікінг” легенько погойдувалася на скрипучих завісах. Войовничий вікінг, що красувався на ній, не виглядав при сонячному світлі надто респектабельним. Тепер було добре помітно, що фарба в багатьох місцях облупилася. …
Імлу прорізало рипіння багатьох весел. Час від часу лунав плюскіт. Сірий туман стелився й клубочився над гладенькою поверхнею моря, заступаючи човни: було чутно тільки ритмічні удари весел і приглушені лайки. Аж ось із туману вигулькнув темний силует, що збільшувався і чорнів, доки раптом не обернувся на дерев’яний корпус бойового човна вікінгів, з бортів якого струменіли …
Решту історії про нашу подорож додому можна розповісти дуже швидко. Нове помешкання нас цілком задовольнило. Усередині просторої мушлі широка спина слимака виявилася винятково зручною для того, щоб на ній сидіти й лежати, навіть краще, ніж диван, якщо ви вже пристосувалися до того, що вона вогка й липка на дотик. Він попросив нас невдовзі після того, …
Ну що ж, можете собі уявити, як ми всі зраділи, коли наступного ранку Лікар, проговоривши всю ніч із слимаком, повідомив нас, що вирішив узяти собі вихідні. Міський Глашатай відразу ж прокричав указ про те, що Його Величність їде за місто на природу на семиденний відпочинок, але що під час його відсутності палац і всі урядові …
З того, як Полінезія говорила, я припустив, що ідея вихідних була частиною її плану. Лікар так нічого й не відповів, і ми йшли до міста мовчки. Я, однак, міг бачити, що її слова справили на нього враження. Після вечері він зник із палацу, не сказавши, куди йде, – а такого доти він ніколи не робив. …