…погляд з боку
Не знаю, давно це було чи, може, трапилося вчора, тільки часом глянеш на якого птаха або звіра, і здається, дивиться він на тебе геть по-людському. Отож і багдадський правитель не думав не гадав, а прийняв лелечу подобу. Було ж усе так. Якось по обіді каліф Хасид сидів собі на канапі, поволі пахкав люлькою і потягував …
Але іншим королівським слугам було не до душі те, що вони втратили ласку пана через якогось карлика, який умів хіба що швидко бігати. Тож вони нишком змовилися, щоб виперти його з палацу. Слуги раз по раз скаржилися на нього королю, але той не хотів їх слухати. Він, здавалося, дедалі більше довіряв Мукові, аж урешті призначив …
Жив собі колись у Нікеї чоловік, якого прозивали Малим Муком. Я його добре пам’ятаю, бо якось, коли я ще під стіл пішки ходив, батько добряче нам’яв мені потилицю через нього. На той час Малий Мук уже був у літах, але на зріст – жабі по коліна. Вигляд він мав доволі кумедний: на маленькому, худому тільці …
Увесь млин заполонили темрява й тиша. Лише іноді, коли сильніший подув вітру вдаряв у дерев’яну руїну, тріщала якась балка, скрипіла дошка чи грюкало щось на підлозі… Прищуватий і Барило, або ж Михайло Ластівка і Броник Опецьок, не запалювали свічки, яка стояла на млиновому камені. Адже остерігалися, що світло, яке просочувалося крізь діряві стіни, зрадило би …
Настінний годинник захрипів, ляснули маленькі дверцята – і зозуля, яка з них вискочила, прокукала одинадцять разів. Двадцять третя година. Амвросій заворушився в кріслі, аж пружини застогнали, і закліпав. «Я задрімав», – здивувався він собі. Детектив хотів лише трохи відпочити від вражень цього незвичайного дня – і заснув. А день був таки незвичайний. Амвросій вже знав …
Із майстерні пана Синички Амвросій подався прямісінько на вулицю Пивоварів – оглянути будинок, в якому жив Михайло Ластівка. Опинившись на місці, він задоволено зауважив, що навпроти будинку номер вісім – кав’ярня «Солодкий куточок». – Непоганий спостережний пункт! – мовив упівголоса, заходячи досередини. Кав’ярня була порожня. Лише молода кельнерка, шелестячи накрохмаленим фартушком, розставляла на столиках свіжі …
Навіть допитливий розум пана Носика не міг відповісти на запитання, чому жоден із містечкових столярів не мав майстерні на вулиці Столярській, хоч така в Містечку й була. Один із трьох майстрів долота й рубанка вибрав собі вулицю Кошикову, другий – Лебедину, а третій облаштувався на вулиці Катеринщиків. Власне перед першою з тих майстерень зупинився пан …
Невеличкий прямокутник неба, який зазирав через заґратоване віконце, ще недавно мав колір стиглої помаранчі, а зараз посірів, і та сірість з кожною хвилиною ставала все сірішою. Куба спостерігав за цими змінами, нервово обмахуючись хвостом. – Тиждень закінчується, – пробуркотів. – Третій день страшної нудьги. Аби він був уже останнім! Власне кажучи, якби не та нудьга …
Амвросій заснув аж над ранок і прокинувся за годину з невиразним усвідомленням, що трапилося щось погане. Однак не міг собі пригадати, що саме. Тільки коли він цілковито отямився від сну, усвідомив собі, що сталося, і тривога за приятеля впала на його плечі велетенським тягарем. Лише на мить його окрилила надія, що зараз він почує за …
Двері зачинилися з жахливим скрипом, і Куба запишися сам. Перше, що він зауважив у темряві, було заґратоване віконце, крізь яке виднівся клаптик темно-синього неба і кілька зірок. Збігло трохи часу, поки він призвичаївся до мороку і з’ясував, що перебуває в захаращеній комірчині, яка просмерділася мотлохом і мишами. Обережно простягнув лапу і натрапив на затхлий мішок, …