…погляд з боку
Маленький червоний фургончик зупинився на роздоріжжі. – Куди звернемо? – запитав Муфтик, який сидів за кермом. Півчеревичок і Мохобородько, виткнувшись із вікна, огледілися. – Здається, перед нами дві дороги, – сказав Півчеревичок. – І це ускладнює вибір, – додав Мохобородько. – Якби одна, то легше було б вибирати. Друзі й справді опинилися у вельми скрутному …
Коли друзі разом із котом ступили до бабусиного садка, їх просто вразили чистота й лад, що панували скрізь. Стежинки охайно заскороджено, садові меблі привабливо пофарбовано в червоне. Ніде ні крапелини молока, ні лусочки. А сама бабуся в білосніжному фартушку, зі щасливим лицем, поспішала їм назустріч. – Нарешті ви прибули, золотенькі мої, – сяючи, примовляла вона …
Наступного ранку, тільки блимнувши, Мохобородько заквапився до машини і загукав: – Вставайте! Вставайте! Подумаймо про тістечка й какао! Вони не були впевнені, що старенька почастує їх ласощами за сірого кота Альберта, як обіцяла в листі. Але треба сподіватися на краще, тим більше, що сирки з’їли до останнього, зголодніли добряче. Півчеревичок одкрив дверцята машини. – А …
«Тепер я тут, – думав Мохобородько, лежачи нерухомо, – образно кажучи, ніби дерево, у вітах якого пташки звили гніздо. От хіба що дерево стоїть, а я мушу лежати. Опріч того, дерево корінням усотує з землі всілякі поживні речовини, необхідні для життя, а в мене ніякісінького коріння, котрим міг би дістати бодай ковток води». Від тривалого …
Автомобіль стояв у воді, кроків за двадцять од берега. Посеред озера височів чарівний лісистий острівець, але втрапити туди не було ніякої змоги, бо далі починалася глибина. Вода й так майже сягала віконець. А на березі чигали кішки – про повернення назад годі й думати. – Ти вмієш плавати? – запитав Півчеревичок у Муфтика. – Не …
Автомобіль неквапно котив вузькою лісовою дорогою, що вела все далі од галявини. Муфтик зосереджено крутив кермо, пильнував, щоб не врізатися в якесь дерево. А Півчеревичок, який сидів поруч, уважно роззирався довкола. Його погляд нишпорив по кущах, верховіттях – необхідно знайти кішок або хоч якісь ознаки їхньої присутності. Але в око не впадало нічого особливого. Все …
Трійця проспала всю ніч непробудно. Не докучало їй ані місячне світло, ні лісові звуки. І вже по галявині вистрибували веселі сонячні промінчики, коли Мохобородько першим розплющив очі. Та збудило його зовсім не сонце, а якесь дивне відчуття, що хтось порпається в його бороді. Звичайно, він вирішив розчесати бороду, як годиться. Здійняв руку, та враз опустив …
Від котячої залоги до галявини було зовсім близько. Небавом друзі звернули на знайому лісову дорогу і скоро дісталися на своє колишнє місце. – Тут справді добре й спокійно, – сказав Муфтик, коли вони вийшли з машини. – Я дедалі більше розумію, чому Мохобородько так любить природу. На її лоні навіть прикрощі легше пересилити. – Так-так, …
Деякий час їхали мовчки. Муфтик мчав набагато швидше, ніж раніше, ніби поганий настрій спонукав його додавати газу, кілометрові позначки аж мелькотіли. Очевидно, від прудкої їзди Півчеревичок ворушив пальцями хутчіше, ніж звичайно. Та ось Муфтик пригальмував. – Дива! – вигукнув він, напружено вдивляючись перед собою. – Звідкіля тут взявся цей незвичайний шляховий знак, якого раніше не …
Коли, гарненько відпочивши, мандрівники прокинулися вранці, сонечко вже ласкаво сяяло в бездонному небі. Нічна пригода з таємничим білим хижаком тепер не видавалася такою страхітливою. – Таки не одважився цей звір мене зжерти, – осміхнувся Мохобородько. – Напевне, побоявся, що борода стане поперек горла. Тепер жарти над нічним гостем ніхто не вважав недоречними. Муфтика з Півчеревичком …