Карлсономанія

Коли я був маленьким, я дуже любив, коли мені читали книжки. Якось бабуся принесла книжку про Карлсона, який живе на даху. Ми читали її щовечора, і вона дуже мені сподобалася. У мене з’явилася мрія – потоваришувати з Карлсоном і побувати в нього на даху. Одного разу ми з татом пішли в гості до якогось його …

Розділ другий

Найохочіше татусь Ларсон розповідав про Максиміліана, гончого пса, що жив у садибі, яка притулилася до самого лісу. – Він знає всі виверти і майже такий хитрий, як я. Побачимо, хто з вас першим обдурить його. – Я, бо я найхитріший! – завше вихвалявся Лабан. – Ні, я, – скавчали та сперечались Леопольд, Лаґе, Лассе-старший та …

Дитинча деревного кенгуру із зоопарку Бувал

Це дитинча деревного кенгуру з французького зоопарку Бувал нарешті почало вилазити з маминої сумки для того, щоб пізнати світ, що оточує його. Доставляючи при цьому величезну радість не лише службовцям зоопарку, але і його відвідувачам. Це доки єдиний малюк деревного кенгуру, що з’явився на світ у зоопарку цього року. Він народився ще взимку, абсолютно крихітним …

Рання весна

Коли я був маленьким, дуже любив ранньою весною, перед святом 8 Березня, разом із татом ходити на річечку, що протікала неподалік від нашого будинку. У неї з усіх міських заводів зливали стічні води, тому вона ніколи не замерзала, і з поверхні води взимку піднімалася пара. Навколо були пустирі, порослі вербою. Ми зрізали кілька гілочок, щоб …

Прощавай, зимо!

Коли я був маленьким хлопчиком, здавалося, що час тягнеться дуже повільно. Літо тривало півжиття, здавалося, ніколи до садка не потрапиш і не розповіси друзям купу різних історій, що відбулися на літньому відпочинку. А потім першого снігу чекаєш-чекаєш, а його все немає. Ну а вже зима – та й зовсім нестерпно довго тяглася. «Коли? Коли вже …

Розділ першій

Чи знаєш ти Ларсонів? Ні, не тих Ларсонів, що завжди вітаються на вулиці та подеколи ходять до вас у гості. Я говорю тобі про хитрих Ларсонів. Якщо ж я додам, що хитрі Ларсони живуть у норі, то ти одразу й зрозумієш, що йдеться про найбільшу та найхитрішу родину на весь ліс. Ти, певно, й не …

Сніговий будинок

Коли я був маленьким, взимку випадало набагато більше снігу. Я пам’ятаю, що в парку не можна було по снігу пройти – глибина до пояса! Але мріяв я про ще глибший сніг. Хотілося прокинутися одного ранку, зібратися в садок, одягтися якнайтепліше, підійти до дверей під’їзду – а вони не відчиняються. Завалило! І тоді б не доріжки …

Непотрібні-потрібні люди

«Чим більше дізнаюся людей, тим більше подобаються собаки» – деколи, споглядаючи на це життя, мимоволі погоджуєшся з цим афоризмом. Хтось же робить його життєвим кредо, сповідуючи його як незаперечну істину. Втім, це стосується не тільки собак – їх деколи підміняють кішки чи інші домашні улюбленці. Проте суть не в прихильності, любові до тварин, а в …

Малюк деревного кенгуру Гудфелоу

У зоопарку міста Мельбурн (Австралія) не так давно з’явилося маленьке дитинча деревного кенгуру Гудфелоу. Кенгуру вже виповнилося шість місяців, але він все ще живе в сумці його дбайливої матусі-кенгурихи і лише зрідка висовує голову, щоб познайомитися з навколишнім світом. У малюка ще немає свого імені. Днями буде прийнято рішення, як же все-таки назвати дитинча. Це …

Генеральне прибирання

Ця історія сталася зі мною, коли я ще до садочка ходив. У підготовчу групу. Наприкінці зими садок закрили на карантин. Батькам дівати мене було нікуди, і вирушив я в село до бабусі. Там чомусь опинився мій двоюрідний брат Сергійко. Я не знаю, чому він не був у школі (він навчався в першому класі), але я …