…погляд з боку
– А в мене крила виросли! – Тишко ворухнув двома довгастими плавцями, які з’явилися з боків, і вони відкрилися, обернувшись двома блідо-зеленими віялами. Він обертав голову то праворуч, то ліворуч, і вигляд у нього був розгублений і задоволений. – Ви, певне, жартуєте? – суворо запитав вітер вірних слуг. – Нітрохи! – виструнчившись, відказали вони. – …
А капелюх справді виявився чарівним! Вітер упав з лави додолу та й сидів там нерухомо. Славко з Оксаною дивилися на слуг, роззявивши роти. Паркан завмер біля драконихи. Тільки Тишко підійшов ближче й недовірливо запитав: – Ви що ж, справді все можете? – Усе можемо! – чітко відповіли вони. – І через річку перевезти? – І …
– Мабуть, нам краще вийти на подвір’я, – запропонував Дра. Ніхто не став сперечатися. І ось усі вони розташувалися біля водограю. Дра підняв голову й почав пильно вдивлятися в небо. За ним звели голови інші. – Що ти там бачиш? – втратив терпіння Тишко. – Хмари, – була відповідь. – І я хочу, щоб о-о-ось …
Дра тільки за йменням був грізним драконом. Насправді ж багато років він харчувався рослинною їжею – полуницями, огірками, динями й яблучним варенням. Яблучне варення він випадково полюбив. Одного разу він дихнув на яблуню, і всі яблука впали вже печеними на землю. Мама-дракониха розсердилася, тому що це була її улюблена яблуня. Тоді Дра сказав, що він …
Тишко пішов до мами. І хоча він тривожився за своїх друзів, головною його думкою було те, що він уже вдома. Дракончик ніжно терся об мамину колючу шкіру, дивився в її прекрасні очі, й вона здавалася йому найкращою з-поміж усіх мам на світі. Вони сіли на дивані, й Тишко почав розповідати. Дракониха скрикувала в страшних місцях …
Вони вирушили в мандри, як тільки почало світати. Вітер приніс кілька жмень малини, яку встиг десь знайти. Біля берега ріс невеликий гайок. Із двох струнких дерев з густими верховіттями Славко з Тишком зробили два незвичайних весла. Оксана нарвала запашної м’якої трави, щоб зручно було сидіти на плоту-паркані. Погойдуючись на хвилях, паркан заявив, що ніколи більше …
У тій оборі таки були цвяхи. Тишко, який ніколи в житті не лагодив парканів, люто позабивав усі цвяхи на місце так швидко і вправно, що й сам здивувався. А коли паркан перебрав усі свої дощечки, немов людина зі сну потягнулася, Тишко тільки вигукнув: – Отак! – Ото як я служив парканом у парку… – почав …
Блакитний вітер задрімав. Він пригрівся на сонечку й погойдувався прозорою хмаркою на великому жовтому камені. Блискучий зелений жук поспішав кудись у своїх справах і, наткнувшись на несподівану перешкоду, сердито задзижчав. Ото він і розбудив вітер. Перевернувши в повітрі неквапливого жука, вітер помчав до шахти, щоб відшукати своїх друзів. Він почувався ніяково, тому що так несподівано …
Королівство нетів залишилося позаду. Але труднощі поки не минали. Паркан без цвяхів складався тепер із окремих дощечок. Славко зв’язав його своїм поясом із морською пряжкою та Оксаниною стрічкою. Чималенький клумак вийшов. Ніс його на собі Тишко. Іти кам’янистою стежкою було важко, ноги ковзали й чіплялися за каменюки. Оксана чвалала ззаду, вигляд у неї був сумний …
Тишко й Оксана йшли поміж рядами мовчазних нетів. Час від часу вартові гамселили себе короткими паличками, й лунав глухий звук: «Бум-м!» Обличчя Нетуша Першого було блідіше, ніж звичайно. Худа рука нервово смикала ґудзик сірого мундира, аж геть відірвала його. Він відкинув ґудзика убік і взявся до другого. Король сидів на балконі свого палацу, звідки все …