Категорії «Житейські історії»

СКАЖИ ЛЮДИНІ «ЗДРАСТУЙТЕ!»

ЧОГО ЦЕ ДІДУСЬ ТАКИЙ ДОБРИЙ СЬОГОДНІ! Поліз Андрійко на шовковицю: привабили чорні ягоди. Навтішався вволю, а тут дощ пішов. Пересидів Андрійко дощ. Хотів злазити додолу, аж дивиться – сидить під шовковицею дідусь Петро. Вийшов після дощу в сад – у білій сорочці, і голова біла як молоко. – Чому це ти сидиш на дереві, внучку? …

СКЛЯНЕ МИШЕНЯ

БАБУСЯ І ПЕТРИК Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого внука до лісу. Петрик був ледаченький хлопчик. Бабуся дала йому нести вузлик із їжею та водою. А Петрикові вузлик здався дуже важким. Бабуся взяла його й понесла сама, а Петрикові дала тільки пляшку з водою. Прийшли ось до лісу, сіли відпочити. Аж бачать, до куща …

ЗАПЛЮЩЕНІ ОЧІ

ЗНАЙШОВ ВИННОГО Мама посилає п’ятирічного Петрика в крамницю й каже: Оце тобі п’ятнадцять копійок[1]. Поклади в праву руку, щоб не забув купити хлібину. А ці п’ятнадцять копійок поклади в ліву руку, щоб не забув: купиш собі морозива. Побіг Петрик швиденько. Через кілька хвилин повертається (крамниця ж недалечко), доїдає морозиво. – А хлібина де? – питає …

ДОБРЕ СЛОВО

ВІД ВЕРБИ ДО ТОПОЛІ, ВІД ТОПОЛІ ДО ВЕРБИ Є в нашому селі широка тиха вулиця. В одному кінці її росте тополя, у другому – верба. Від верби до тополі – вниз, а від тополі до верби – вгору. Але гора ледве помітна. Взимку на цій вулиці – ковзанка. Хлопці катаються на ковзанах. Прийшли на ковзанку …

ЗВИЧАЙНА ЛЮДИНА

КОЖНА ЛЮДИНА ПОВИННА Мати з Петриком сіли у вагон і їдуть у далеке південне місто, на берег теплого моря, – відпочивати. Вечоріло. Мати послала на одній лавці собі, на другій – Петрикові. Хлопчик з’їв смачну булку з курячою лапкою і яблуко. Ліг на м’яку подушку й питає матір: – Мамо, ви казали, що поїзд веде …

СИВА ВОЛОСИНКА

ЧОМУ ЗДИВУВАВСЯ ПЕТРИК Мама залишила Петрика дома, а сама пішла до крамниці по хліб. Петрик сидів біля відчиненого вікна. На вікні стояла кришталева ваза. Надворі було тепло. Сяяло сонце, співали пташки. Великий барвистий метелик сів на кришталеву вазу. Петрикові захотілося впіймати метелика. Він зіп’явся на вікно, простяг руку, штовхнув вазу. Кришталева ваза впала на подвір’я …

БО Я ЛЮДИНА

ЛЯЛЬКА З ВІДБИТОЮ РУЧКОЮ Була в дівчинки лялька. Якось вона впала, і в неї відбилася ручка. Дівчинка стала їй перев’язувати рану. Щодня бинтувала, обережно зав’язувала. І лялька Зоя усміхалась – їй подобались турботи дівчинки. Та ось мама принесла дівчинці з крамниці нову ляльку, Ліну. У розкішному блакитному платті, з великою русою косою. Пальчики в ляльки …

ЧОРНОБРИВЦІ

НЕ ВИДНО, БО НІЧ Юля попросила в мами великий аркуш паперу. – Навіщо тобі папір? – Я намалюю всіх, хто живе в моїй кімнатці. Дала мама аркуш паперу, сіла Юля за стіл і ну малювати. За півгодини приносить мамі малюнок. Аркуш уже не білий, а чорний. – Дивіться, мамо, що я намалювала, – радісно щебече …

НАЙЛАСКАВІШІ РУКИ

ВІН СТАВ ТРУДІВНИКОМ У матері троє дітей – дочки Наталочка, Оля й маленький-маленький син Олег. Йому тільки два роки. Він часто питається мами й сестричок: «А це що? А чому голуб літає, а курка не літає?» У суботу мама сказала дочкам: – Давайте підметемо подвір’я. Багато назбиралося сміття. Мама, Наталочка й Оля взяли віники й …

Розділ двадцять шостий

Дощ уже скінчився, хмари розвіялись, і небо було таке чисте, що я бачила на ньому всі зірки, створені Богом. Я пройшла в дальший кінець садка Ґлорії Дамп, до дерева її помилок. Вітер ущух, і пляшки не дзенькали – просто тихо висіли собі. Я поглянула на дерево, а потім на небо. – Мамо, – промовила я, …