…погляд з боку
Вінн-Діксі не любив зоставатися на самоті. Ми дізналися про це дуже скоро. Якщо ми з пастором кудись ішли й залишали собаку в трейлері, він розкидав по підлозі подушки й розкручував увесь сувій туалетного паперу. Тоді ми спробували припинати його надворі. Це теж не допомогло – Вінн-Діксі заходжувався вити, аж поки Семюел, собака місіс Детвеллер, підхоплював …
– По-перше… – почав пастор. Ми сиділи на канапі, а Вінн-Діксі влаштувався між нами: він уже зрозумів, що канапа набагато зручніша за підлогу. – По-перше… – повторив він, і Вінн-Діксі пильно поглянув на нього. – Твоя мама була дуже весела. Могла розсмішити будь-кого… По-друге, вона була руда й веснянкувата. – Як я? – підхопила я. …
Я відразу взялася до роботи: Вінн-Діксі треба було як слід вимити. Спочатку я влаштувала йому душ – намилювала дитячим шампунем і поливала з садового шланга. Пес стояв непорушно, хоч миття не припало йому до вподоби. Стояв ображений, жодного разу не всміхнувся, не махнув хвостом. Але все ж таки я його вимила, витерла й заходилася розчісувати. …
Того літа, коли я знайшла Вінн-Діксі, ми з пастором тільки-но переїхали до містечка Наомі, що в штаті Флорида. Пасторові саме дали парафію в тутешній церкві баптистів «Розпростерті обійми». Мій тато – хороший пастор і чудова людина, але часом мені важко думати про нього, як про тата: він увесь час читає проповіді або думає про вчорашню …
Мене звуть Індія Опал Булоні. Минулого літа мій тато, пастор, послав мене до крамниці купити макарони з сиром, трохи білого рису і пару помідорів, а я повернулася додому з собакою. А сталося це так. Я саме пішла до овочевого відділу крамниці «Вінн-Діксі» по помідори – і мало не збила з ніг управителя. Він стояв геть …
Устимко з Петьком – брати. Устимкові вже скоро десять, та хоч і старший він двома роками за Петька, однаково той верховодить. Устимко вдачі тихої, боязкої. Із нього, як казала їхня покійна мати, хоч вареники ліпи. А в Петькові такий шаливір сидить, що й за себе, й за брата – кругом управиться. Так і пантрує своїми …
Якось мама наводила лад у старому, ще бабциному комоді й раптом вигукнула: – О, Вадику! Глянь, що я знайшла! З-поміж альбомів із давніми вижовклими фотографіями, з-поміж старих листівок і конвертів, якихось течок та навхрест перев’язаних ниткою пакетиків вона дістала довгеньку дерев’яну паличку із шістьма круглими дірочками та нехитрим орнаментом по всьому стовбурці. – Дай-но! Дай! …
Ох же й поталанило Олешкові з Олельком! Вертався їхній тато з косовиці й коло млина, на греблі, приблудного песика знайшов. Кумедного такого. Капловухого, окатенького. Напоїли хлопці знайду молоком. Відігріли. Викупали. Став песик у них жити. І добре йому було б у братів. Тільки ж ніяк вони не поділять його між собою. Почне збиратись Олешко на …
Уже добігав до кінця серпень, як Юрась з дідусем приїхали відпочити на морі до мальовничого курортного містечка Коктебель. Десь до першої години вони купались і засмагали. Потім ішли обідати до однієї з чебуречних чи кав’ярень, які обліпили мало не весь берег. Після цього в них була «тиха година». А коли спадала спека й сліпуче сонце, …
Надходила тиха вечірня пора. Великий сонячний диск котився до обрію, і вікна на горішніх поверхах будинків одсвічували гарячим золотом. Климцьо з Галинкою зачаїлися в густому, як тропічний ліс, полині. У ньому пахло гірко й лоскотно, аж забивало дух. Климцьо став навшпиньки. Прислухався. У фіалковій сутіні дзумили комарі. На ставу втомлено форкнув кілька разів і змовк …