…погляд з боку
Трійця проспала всю ніч непробудно. Не докучало їй ані місячне світло, ні лісові звуки. І вже по галявині вистрибували веселі сонячні промінчики, коли Мохобородько першим розплющив очі. Та збудило його зовсім не сонце, а якесь дивне відчуття, що хтось порпається в його бороді. Звичайно, він вирішив розчесати бороду, як годиться. Здійняв руку, та враз опустив …
Від котячої залоги до галявини було зовсім близько. Небавом друзі звернули на знайому лісову дорогу і скоро дісталися на своє колишнє місце. – Тут справді добре й спокійно, – сказав Муфтик, коли вони вийшли з машини. – Я дедалі більше розумію, чому Мохобородько так любить природу. На її лоні навіть прикрощі легше пересилити. – Так-так, …
Деякий час їхали мовчки. Муфтик мчав набагато швидше, ніж раніше, ніби поганий настрій спонукав його додавати газу, кілометрові позначки аж мелькотіли. Очевидно, від прудкої їзди Півчеревичок ворушив пальцями хутчіше, ніж звичайно. Та ось Муфтик пригальмував. – Дива! – вигукнув він, напружено вдивляючись перед собою. – Звідкіля тут взявся цей незвичайний шляховий знак, якого раніше не …
Коли, гарненько відпочивши, мандрівники прокинулися вранці, сонечко вже ласкаво сяяло в бездонному небі. Нічна пригода з таємничим білим хижаком тепер не видавалася такою страхітливою. – Таки не одважився цей звір мене зжерти, – осміхнувся Мохобородько. – Напевне, побоявся, що борода стане поперек горла. Тепер жарти над нічним гостем ніхто не вважав недоречними. Муфтика з Півчеревичком …
Посеред ночі Мохобородько раптом стрепенувся і прокинувся. Раніше нічого подібного з ним не траплялося – завжди спав спокійно, міцно, мов після маку, йому не заважали навіть голоси лісових мешканців. Одначе нині розбуркався остаточно. «Що за придибенція? – тривожно подумав він. – Либонь, я надто довго жив удалині від природи і внаслідок цього розходилися нерви?» Він …
Друзі оглянули лісову галявину. Сонце вже сховалося за кронами дерев, але птахи ще виспівували, радіючи прозорості літнього неба. Пахощі квітів приємно лоскотали в носі. Мандрівникам було тут невимовно добре. – Сьогодні в нас знаменний день, – задумливо сказав Муфтик. – Адже ми вперше вкупі. – Авжеж, – пожвавішав Півчеревичок. – Цю подію варто якось відзначити. …
Муфтик завів мотор. Автомобіль смикнувся і плавно покотив вулицею. – Тільки витримало б моє мишеня, – бідкався Півчеревичок. – Воно ж не звикло до такої гонитви. Муфтик, схилившись над кермом, зосереджено пильнузав за дорогою. Не сиділося й Мохобородькові – усе визирав у віконечко. Вулиця. Поворот направо. Ще вулиця. – Сподіваюся, все буде гаразд, – сказав …
Друзі простували вулицею, геть захаращеною безкінечними вервечками молоковозів та рибовозів. Не минуло й півгодини, як до них долинули дивні голоси. Лунали вони неприродно й огидно, і крихітні чоловічки ніяк не могли второпати, звідки цей лемент. Справляв він неприємне й гнітюче враження. Усі люди, яких вони стрічали дорогою, були якісь приголомшені. – На цю частину міста …
Муфтиків автомобіль просто кружляв міськими вулицями, бо друзі не мали ніякої іншої мети, як закип’ятити воду. – Передусім нам треба спекатися Півчеревичкового кашлю, – сказав Мохобородько. – Зараз це найголовніше. Тоді матимемо вдосталь часу обмізкувати, в якому напрямі податися далі. Він тримав кип’ятильник за держак і нетерпляче колотив ним у каструлі. Поруч сидів Півчеревичок і …
Маленький червоний фургон і справді стояв біля головпошти, як і казав Муфтик. Навколо нього зібралося чимало хлопчаків, навіть кілька дорослих стовбичило. Вони навперебій намагалися розпізнати марку і походження авто, але марно. Не звертаючи уваги на допитливих, Муфтик зупинився біля машини і відчинив дверцята. – Ласкаво прошу, – припросив він своїх товаришів, і трійця залізла до …