…погляд з боку
У дитинстві багато найпростіших для дорослого речей (наприклад, як причепити зірку на новорічну ялинку) здаються майже неможливими. Але й навпаки: те, що багатьом дорослим здається складним, дитині уявляється цілком здійсненним. От мені, наприклад, здавалося, що пошити штани і піджак – це просто, була би під рукою швацька машинка. Але ні моїй мамі, ані бабусі так, …
А наступного ранку першим прокинувся Людвіґ Чотирнадцятий й одразу ж розбудив Лабана. – Вставай, – термосив він його. – Я хочу більше дізнатись про ліс – нам було так весело вчора! Та Лабан був іншої думки: він іще не забув витівки з медяниками. – Не хочу з тобою грати… – відповів він. – Тому що …
Персоналу Вудленд Парку Сієтл, штат Вашингтон, тільки зараз вдалося побачити свого нового постояльця – дитинча рідкісного деревного кенгуру. Малюк росте і розвивається досить швидко, саме тому зоопарк Вудленда намагається зафіксувати кожну мить життя кенгуру і його матері. 8-місячне дитинча все частіше покидає материнську сумку, щоб ближче познайомитися з навколишнім світом. Проте набігавшись, швидко повертається назад. …
Коли я був маленьким і ходив у дитячий садок, там у нас була одна дуже хороша вихователька. Вона завжди уміла вигадати якусь цікаву гру або захопливу справу для всіх дітей. Одного разу взимку, вже після всіх новорічних свят, раптом настала відлига. Всі замети на вулиці почали танути, і сніг дуже гарно ліпився. На прогулянці ми …
Ця історія сталася зі мною в дитинстві. Мені тоді було майже шість років, і я ходив до підготовчої групи дитячого садка. Якось у травні на сніданок нам давали манну кашу. У мене випадково з ложки вилилося трохи каші на стіл. Я тоді за їжею розмірковував про те, що зима, напевно, вже не скінчиться ніколи, що …
Зайчата пострибали геть, а Лабан, вдаривши себе в груди лапою, вишкірився: – Слава хитрощам! Ось що робить лис, якому кортить медяників! Тобі не здається, що це весело – дурити? Юке-Ю та Туфе-Ту не встигли далеко відбігти, тож почули слова Лабана і поспішили назад. – А ми думали, що ти наш друг, – звернувся до Людвіґа …
Колись я був маленьким і ходив у садок. Наш дитячий садок знаходився в маленькому будиночку. Там було всього чотири групи: молодша, старша, середня і підготовча. Спальні та ігрові у всіх груп були свої, а передпокій, куди нас приводили батьки і де ми роздягалися, був спільний. Одного разу в нас у групі з’явилася нова нянечка. Вона …
На світанку другого дня Лабан розбудив свого молодшого братика Людвіґа Чотирнадцятого. – Вставай, – кисло мовив Лабан. – Ходімо грати! Людвіґ Чотирнадцятий протер заспані очі й солодко позіхнув: – Я не хочу з тобою грати! Усі мої друзі кажуть, що ти справжній крутій. Лабан щасливо посміхнувся. – Радий чути, бо так воно і є. Ну …
Коли я був маленьким, я дуже любив, коли мені читали книжки. Якось бабуся принесла книжку про Карлсона, який живе на даху. Ми читали її щовечора, і вона дуже мені сподобалася. У мене з’явилася мрія – потоваришувати з Карлсоном і побувати в нього на даху. Одного разу ми з татом пішли в гості до якогось його …
Найохочіше татусь Ларсон розповідав про Максиміліана, гончого пса, що жив у садибі, яка притулилася до самого лісу. – Він знає всі виверти і майже такий хитрий, як я. Побачимо, хто з вас першим обдурить його. – Я, бо я найхитріший! – завше вихвалявся Лабан. – Ні, я, – скавчали та сперечались Леопольд, Лаґе, Лассе-старший та …