…погляд з боку
Одного дня собачка Соня вирішила спіймати Луну. Луна – це такий звір, чи птах, чи ще хто-небудь, з яким можна розмовляти, коли цілий день сидиш сама в квартирі. Їй скажеш «Гав-гав!» – і вона тобі «Гав-гав!..» Це – маленька Луна. А велика – та, що в лісі живе, – «Гав-гав-гав-гав!» відповідає. Та Соня і не …
Якось восени, коли листя на березах стало золотим, а в небі повисли сірі хмари, ми всією родиною поїхали в ліс за грибами. Рано-вранці ми сіли в електричку і вирушили за місто, у місця, де, за словами маминої співробітниці, грибів «хоч косою коси»! Півтори години в електричці я проспав, поклавши голову на коліна татові, а ноги …
Кімнатою літали величезні зухвалі мухи й заважали собачці Соні заснути. Соня відмахувалася від них і клацала зубами, та мухи не вгавали. – Ну начувайтеся! – пригрозила їм Соня. Вона пішла в передпокій і зняла з цвяха мухобійку. (Це така палка з ляпалкою, якою карають мух.) Соня вирішила розпочати з кухні. Велика товста муха сиділа й …
Коли я був маленьким, я дуже любив ліпити зі снігу. Я ліпив снігових баб, сніговиків, снігових слонів, бегемотів та Ведмідь-гору. Ліпив іноді сам, а іноді з друзями. Але чомусь усі наші снігові витвори довго не жили – обов’язково їх хтось руйнував. Не знаю, навіщо і кому це було потрібно, але дуже мало снігових фігур простояли …
Якось вдень, коли хазяїна не було вдома, собачка Соня сиділа на підвіконні і розглядала вулицю в бінокль. (Це така штука, з одного боку якої все близько-близько, а з іншого – далеко-далеко.) Те, що їй подобалося, Соня розглядала з близького кінця, а те, що не подобалося, – з далекого. Дуже їй сподобався, приміром, один перехожий, у …
Цю історію я геть забув, але нещодавно мені нагадала її моя мама, коли цікавилася, як у мене справи на роботі. Коли мені було чотири роки, вона майже щоранку відводила мене в дитячий садок. Дорога займала хвилин п’ятнадцять, і це був час, коли ми могли спокійно поговорити на різні теми. Але того разу мама квапила мене …
Понад усе на світі собачка Соня любила нюхати квіти. Квіти були такі запашні й так приємно лоскотали в носі, що, понюхавши їх, Соня одразу ж починала чхати. Чхала вона прямо в квіти, тому вони пахли й лоскотали ще сильніше… і так тривало доти, доки Соні не починало паморочитися в голові або не облітали всі квіти. …
Один з найбільш яскравих представників родини деревних кенгуру – кенгуру Матші, або Матчі, названий так на честь німецького зоолога Пауля Мачі. Як і в інших його побратимів, усе життя цього мешканця тропічних лісів Нової Гвінеї зосереджене на деревах. Його існування не можна назвати активним або наповненим подіями: близько п’ятнадцяти годин на добу кенгуру Матші спить …
У дитинстві я дуже любив гратися у війнушки. Хлопчаки у дворі ділилися на дві команди, потім кидали жереб, хто «наші», а хто «фріци». І починалася гра! Взимку гра проходила якось надто швидко. Може, тому що в темному одязі на білому снігу важко сховатися? Ми обговорили це з другом Дмитриком, і раптом я придумав, що робити! …
Якось собачка Соня сиділа біля телевізора, дивилася свою улюблену передачу «У світі тварин» і думала. «Цікаво, – міркувала вона, – чому люди вміють розмовляти, а тварини – ні?» І враз її осяяло! «Адже телевізор теж розмовляє, – подумала Соня, – коли його вмикають у розетку… Отже, – подумала розумна Соня, – якщо мене увімкнути в …