…погляд з боку
Непосида: Оце й уся моя історія, а тепер, як я й пообіцяв минулої ночі, спробую відповісти на всі запитання, які б ви могли поставити про море, за умови, що мене буде випущено на волю, як тільки я це зроблю. Лікар: Чи є десь у морі місце глибше, ніж те, що відоме під назвою западина Неро, …
Ну що сказати, тепер, коли він знову згадав про свою стару мрію вивчити мову молюсків, не було вже такої сили, яка б могла зупинити Лікаря. Він працював усю ніч аж до ранку. Трошки після полуночі я заснув у своєму кріслі, десь о другій ночі Бампо заснув за штурвалом, і протягом п’яти годин «Кроншнеп» міг пливти …
Міранда, Пурпурова Райська Птиця, правильно напророчила, коли передбачила період чудової погоди. Протягом трьох тижнів наш добрий «Кроншнеп» упевнено борознив привітні морські води при сильному і постійному вітрі. Припускаю, що справжнім морякам ця частина подорожі могла б здатися нудною. Проте не мені. У міру того, як ми все далі забиралися на південь і далі на захід, …
Як тільки за Лікарем зачинилися двері, зчинився найсильніший ґвалт, який я коли-небудь чув. Деякі чоловіки виглядали сердитими (друзі Пепіто, я припускаю), зате дами кликали й кликали Лікаря, щоб він знову вийшов на арену. Коли він через деякий час зробив це, жінки, здавалося, мало не збожеволіли через нього. Вони посилали йому цілунки, називали його дорогеньким. Потім …
Назавтра в Монтеверде настав великий день. Усі вулиці були завішані прапорами, і повсюди святково вбрані юрби народу просувалися в напрямку бичачої арени, як називали круглий майдан, де відбувалися бої. Новина про виклик, який кинув Лікар, поширилася по всьому місту і, схоже, спричинила велике збудження поміж острів’ян: подумати тільки, якийсь іноземець насмілився суперничати з самим Пепіто …
Наступного ранку нас розбудив страшний гуркіт. Униз по вулиці спускалася процесія, багато чоловіків у строкатих костюмах, яких супроводжували великі юрби чарівних дам та веселих дітей. Я запитав Лікаря, хто це такі. – Це тореадори, – сказав він. – Завтра тут має бути корида. – А що таке корида? – поцікавився я. На моє превелике здивування, …
На островах Капа-Бланка ми залишалися три дні. Було дві причини, чому ми стояли там так довго, хоча насправді поспішали пошвидше звідти забратися. Першою була нестача продуктів, викликана непомірним апетитом бувалого моряка. Коли ми прийшли, щоб оглянути наші запаси й скласти список потрібного, то з’ясували, що він зжер купу інших харчів, окрім яловичини. А оскільки грошей …
Потім Лікар звелів мені стати за штурвал, а сам зайнявся розрахунками на карті, щоб визначити, який новий курс ми маємо взяти. – Я в будь-якому разі мушу йти на Капа-Бланку, – сказав він мені, коли моряк стояв спиною до нас. – Жахлива морока! Та я радше попливу назад у Паддлбі, аніж вислуховуватиму балачки цього суб’єкта …
Наступного ранку, коли ми ласували прекрасним сніданком, приготованим нашим добрим коком Бампо, Лікар сказав мені: – Я оце саме розмірковую, Стаббінсе, чи зупинятися мені на островах Капа-Бланка, чи йти прямо через океан до узбережжя Бразилії. Міранда каже, ми можемо розраховувати на довгий період чудової погоди – чотири з половиною тижні щонайменше. – Ну, взагалі, – …
Коли вже майже настав час вечеряти, на сходах, що вели зсередини корабля, з’явився Бампо й підійшов до Лікаря, який стояв за штурвалом. – Незаконний пасажир у трюмі, сер! – доповів він надзвичайно діловим голосом бувалого мореплавця. – Я щойно виявив його за мішками з борошном. – Чорт забирай! – вилаявся Лікар. – Яка морока! Стаббінсе, …