…погляд з боку
Не встиг я вранці витягти хвоста зі своєї нірки, як почув тремтячий голос Кицика: – Не підходь! Не підходь до мене близько! Я вже все знаю! – Що знаєш? – спитав я. – Я вже знаю, які бувають миші. – Що ж тут дивного, – зауважив я. – Ми з тобою знайомі не перший день, …
Не встигли висохнути сльози на моїх вусах, як я вже сидів у домашній аптечці. Перебираючи таблетки й пляшечки, я пригадав, що, коли тітонька Марина кричить, що вмирає, вона п’є валер’янку. Знадобилася лише одна хвилина, щоб чудодійна пляшечка опинилася перед котом. Я вмить викусив корок і капнув чарівним напоєм на холодний сибірський ніс. Чудо сталося. Мій …
Добридень! Ще раз добридень! Яка приємна зустріч! А я вже думав – більше не зустрінемось… Що ж це ви знову не туди дивитесь? Це ж слон. А я – отут, біля мавпиної клітки. До нас у циркові стайні щодня приходять дорослі й діти. Звірі люблять дивитися на різні екскурсії. Це місце по-старому зветься «стайнями», а …
Виявилось, що брат тітоньки Марини грає на флейті. Це чудовий інструмент. Жоден інший не може так тонесенько пищати, як флейта. І на вигляд вона дуже гарна: з одного боку щілинка-пискалка, з другого – нірка, а посередині – блискучі кнопочки. Ще й до того ж зветься вона – пікколо. Дядечко-артист нам першого ж вечора зіграв на …
За той час, як до мене підселилися сусіди, я проробив у домі велику роботу: у всіх шафах і буфеті прогриз невеличкі дірочки. Це для того, щоб тітонька Марина знала, де в неї лежать які продукти. Дірочки в домі – це наче дірочки в швейцарському сирі: що їх більше, то краще. Скажімо, тітонька Марина хоче, щоб …
Ще зранку ми з Петриком приготували фарби, пензлики, картон і папір, а по обіді узялися до роботи. Задумали зробити маску лева. Грізну, страшну, щоб усі злякались. Комісія, яка роздаватиме призи, побачить, злякається і одразу ж віддасть Петрикові перший приз. А може, навіть усі призи зразу. Спочатку ми вирізали з картону голову лева. Потім проробили дірки …
Добридень, це я… Ні, ні, ви ж не туди дивитесь: я тут, унизу. Бачите?.. Дуже приємно. Мене звуть Мицик, мишенятко Мицик. Добре, що ми з вами зустрілися. У мене сьогодні велика радість, така велика, що обов’язково треба з ким-небудь поділитися. Моя сусідка, тітонька Марина, збирається подарувати мені отако-о-ого кота… Вона вже навіть пішла по нього, …
Наступного дня Ронні-Адам повіз мене до лікарні. Він вивісив на дверях пекарні табличку «СКОРО БУДУ» і влаштував собі довшу, ніж завжди, перерву. А я після обідньої перерви чкурнув з уроків, сказавши, що мені треба до стоматолога. Я вирізав малюнок із газети і поклав його у свій зошит з математики, щоб не зім’яти. Коли ми прийшли …
Дідусь із кожним наступним тижнем ставав дедалі добріший і слабший. Ми з татом їздили до нього щосуботи. Тато хвильку-другу сидів на стільці для відвідувачів. Тоді йшов до кав’ярні й розгадував кросворди. Медсестра розповіла, що дідусь почав звертатися до неї на бабунине ім’я, називав її «моя кохана», питав, як вона почувається, чи може він щось для …
Я непокоївся за дідусеве серце. Бо воно було застаре, збільшене й виснажене. Бо не витримувало великих навантажень. Бо могло зупинитися будь-якої миті. А я запропонував йому тікати. Це через мене він дерся на ту кляту гору. Хоч майже не підводився з ліжка. До того ж як мені встигнути навчити його краще говорити? Так щоб бабуня …