…погляд з боку
– ДОВГА СТРІЛА! – скрикнув Лікар. – Як добре! Ведіть його сюди, ведіть негайно. – Я такий радий, – продовжив він, обернувшись до нас, щойно лакей пішов. – Мені страшенно бракувало Довгої Стріли. З ним дуже добре, коли він є поряд, навіть якщо він і не говорить багато. Скільки ж це? Уже п’ять місяців, відколи …
У Королівському Палаці Бампо і я мали свої власні покої, в яких із нами жили також Полінезія, Джип та Чі-Чі. Офіційно Бампо був Міністром внутрішніх справ, а я – Першим Лордом Скарбниці. Довга Стріла також мешкав у Палаці, але наразі був відсутній, бо вирушив у мандрівку до інших країн. Однієї ночі після вечері Лікар пішов …
Джонґ Многодум не встиг покерувати своїм новим королівством і кількох днів, як моє уявлення про королів і спосіб життя, який вони ведуть, суттєво змінилося. Раніше я гадав, нібито все, що королі мають робити, це сидіти на троні, а люди щоб вклонялися йому по кільканадцять разів на день. Тепер же я переконався, що король може працювати …
За своє довге життя я бачив багато величних і видовищних подій, проте ніщо й ніколи не справило на мене й половини того враження, яке справила картина Шепітливих Скель у день коронації Короля Джонґа. Коли Бампо, Чі-Чі, Полінезія, Джип і я нарешті піднялися на запаморочливо високі вінця велетенської чаші і я поглянув усередину неї, то це …
Розбудила нас музика. Сліпуче проміння полудневого сонця лилося в кімнату через розчинені двері, за якими, очевидно, грало щось на кшталт оркестру. Ми встали й визирнули надвір. Наш дім був оточений усім населенням Попсіпетеля. Ми вже звикли були, що перед нашими дверима повсякчас чергує жменя шанувальників чи просто цікавих індіанців, проте цього разу це було щось …
Проте зміна в серцях баґ-джаґдераґів була справді щирою. Лікар справив на них величезне враження, навіть більше, ніж він сам тоді міг припустити. Насправді я собі інколи думаю, що ця його промова на сходах палацу вплинула на індіанців Мавпопавучого острова навіть більше, ніж будь-яке з його великих звершень, які хоч і були справді великими, але їх …
Наступного дня ми вирушили в путь на дальній кінець острова, прибули туди на каное (бо ми подорожували морем) через двадцять п’ять годин і залишалися в Місті Баґ-джаґдераґ не довше, ніж це було необхідно. Коли Лікар кинувся в бій в Попсіпетелі, я вперше в своєму житті побачив його по-справжньому розлюченим. Причому його злість, раз уже вона …
Але що ж тут поробиш! Навіть Трійка, хоч якими могутніми вони були, не могли вічно стояти проти війська, яке, здавалося, не мало кінця-краю. Під час однієї з найгарячіших сутичок, коли ворог проломив особливо велику діру в огорожі, я побачив, як величезна постать Довгої Стріли зігнулася й упала на землю зі списом, який пробив його широкі …
На зворотному шляху до селища Лікар обговорював питання природознавства з Довгою Стрілою. Але їхня надзвичайно цікава бесіда, головним чином про рослини, заледве почалася, як до нас щодуху примчав посильний індіанець зі звісткою. Довга Стріла з похмурим виглядом вислухав його задихане белькотіння, а потім повернувся до Лікаря і сказав орлиною мовою: – Велика Біла Людино, лихо …
Попсіпетельці так добре ставилися до нас, що скоро ми збагнули: якщо ми хочемо хоч щось зробити, то майже завжди це доводиться робити таємно. Лікар став настільки популярним і його так полюбили усі, що як тільки його обличчя показувалося з дверей уранці, натовпи шанувальників, які терпляче чекали надворі, оточували його і супроводжували, хоч куди він ішов. …