…погляд з боку
Розвідувальний ворон Крук добув усе ж таки чорного ґудзика. Він прилетів з ним із Ледарська й гордо повідомив: – Вкр-р-рав у др-ре-сир-рувальника хр-робаків! – Ух ти мій вороночку! Пташечко ненаглядна! – розчулився Горлохват. – Нагородити вороночка, – наказав король. – Віддамо йому дресированих хробаків, нехай їсть собі на здоров’я. Байдик потримався двома руками за чорного …
Мене звуть Індія Опал Булоні. Минулого літа мій тато, пастор, послав мене до крамниці купити макарони з сиром, трохи білого рису і пару помідорів, а я повернулася додому з собакою. А сталося це так. Я саме пішла до овочевого відділу крамниці «Вінн-Діксі» по помідори – і мало не збила з ніг управителя. Він стояв геть …
Кобила Хвилинка бігла битим шляхом крізь Жахливі Комарині Хащі. Кропив’яні дерева хиталися, схиляючись просто до карети, й люто шипіли: – Ус-сіх покус-саємо!.. Фокусник Кошуп, який героїчно тримався в Ледарську, загубив у палаці свою афішу і знову став звичайним боязким кроликом. Він забився в куток карети, тремтів і час від часу повторював: – Ой, боюся! Тягнучка …
Пил зі штори, яку ніколи не прали, потрапив Кроликові в ніс. Він голосно чхнув: «А-псик!» – і пискнув самому собі: – Бувай здоров! – Хто там чхає? Заарештувати! – наказав король. – Не треба, – сказав Кролик, виходячи з-за штори. – Мене вже заарештували. – Я його заарештував, – підтвердив королівський мудрець. – Так чому …
Устимко з Петьком – брати. Устимкові вже скоро десять, та хоч і старший він двома роками за Петька, однаково той верховодить. Устимко вдачі тихої, боязкої. Із нього, як казала їхня покійна мати, хоч вареники ліпи. А в Петькові такий шаливір сидить, що й за себе, й за брата – кругом управиться. Так і пантрує своїми …
Кепські справи: наші герої зачинені під землею, робот Кібрик перегорів і завмер біля карети. Лишається кобила Хвилинка, та що вона може?.. «Жжик!.. Жжик!.. Жжик!» – лунає з Тюремної вежі: це королівский кат гострить свою сокиру. Та не втрачаймо надії: ще є рожевий вертоліт! Він летить із Бамбаламська з незвичайними пасажирами. Пам’ятаєте, як Бабуся помітила сигнальні …
Мудрець Мерзотель відімкнув величезним чорним ключем залізні двері Тюремної вежі й почав спускатися з ліхтарем гвинтовими східцями. За ним ішла Тягнучка з Кроликом на руках, за Тягнучкою – Автоінспектор і Медіан, а позаду гуркотіли чоботами стражники зі смолоскипами. – Вам страшенно пощастило, – говорив Мерзотель. – Король нікому ще не дозволяв оглядати своє підземелля. Я …
Якось мама наводила лад у старому, ще бабциному комоді й раптом вигукнула: – О, Вадику! Глянь, що я знайшла! З-поміж альбомів із давніми вижовклими фотографіями, з-поміж старих листівок і конвертів, якихось течок та навхрест перев’язаних ниткою пакетиків вона дістала довгеньку дерев’яну паличку із шістьма круглими дірочками та нехитрим орнаментом по всьому стовбурці. – Дай-но! Дай! …
Робот поставив прикрашену прапорцями карету біля Тюремної вежі. Тягнучка й решта пасажирів попрямували до палацу, а Кібрик став годувати кобилу Хвилинку. Він простягав їй травичку й уважно дивився крізь товсті стіни вежі. Побачив ката, який гострив сокиру, але Годинникаря з Дмитриком не виявив. Далі Кібрик помітив за залізними дверима закручені штопором східці. Вони вели до …
Байдик Четвертий Лежень з’їв на сніданок тарілку вишневого киселю з гірчицею та хріном. Не дивуйтеся! Адже кисіль звичайний, солодкий, смертельно йому набрид. Після сніданку король влаштував собі тиху годину, та раптом перелякано зіскочив із ліжка: йому наснився коваль, що б’є його нижче спини. – Клятий хлопчисько! Навіть спати перехотілося! – пробурчав Байдик. – Добре, займемося …