…погляд з боку
Якось увечері Соня сиділа на балконі та їла вишні. «Років через два, – думала собачка Соня, спльовуючи кісточки вниз, – тут виросте вишневий садочок і я рватиму вишні просто з балкона». Аж враз одна кісточка випадково впала за комір одному перехожому. – Це що таке?! – розсердився перехожий і глянув угору. – Ой! – злякалася …
Одного разу взимку довго-предовго не було снігу. З початку зими (навіть ще наприкінці осені) сніг випав: ми в садку сніговиків наліпили – цілу родину! Але потім сніг розтанув, а нового все немає і немає… Ось уже й весна скоро, а про сніг і згадки нема… Але ось одного разу вранці мене мама будить і каже: …
Якщо вишукувати за зростом представників усіх дванадцяти видів кенгуру, що вирішили присвятити своє життя лазінню по деревах, то останнім у цій шерензі виявиться кенгуру Лумгольтца, найменший серед деревних кенгуру. Так, дорослі самці важать трохи більше семи кілограмів при зрості 48-65 см., а самки – близько шести. Ще 75-90 см. припадає на довгий хвіст, роль якого …
Одного дня собачка Соня вирішила спіймати Луну. Луна – це такий звір, чи птах, чи ще хто-небудь, з яким можна розмовляти, коли цілий день сидиш сама в квартирі. Їй скажеш «Гав-гав!» – і вона тобі «Гав-гав!..» Це – маленька Луна. А велика – та, що в лісі живе, – «Гав-гав-гав-гав!» відповідає. Та Соня і не …
Якось восени, коли листя на березах стало золотим, а в небі повисли сірі хмари, ми всією родиною поїхали в ліс за грибами. Рано-вранці ми сіли в електричку і вирушили за місто, у місця, де, за словами маминої співробітниці, грибів «хоч косою коси»! Півтори години в електричці я проспав, поклавши голову на коліна татові, а ноги …
Кімнатою літали величезні зухвалі мухи й заважали собачці Соні заснути. Соня відмахувалася від них і клацала зубами, та мухи не вгавали. – Ну начувайтеся! – пригрозила їм Соня. Вона пішла в передпокій і зняла з цвяха мухобійку. (Це така палка з ляпалкою, якою карають мух.) Соня вирішила розпочати з кухні. Велика товста муха сиділа й …
Коли я був маленьким, я дуже любив ліпити зі снігу. Я ліпив снігових баб, сніговиків, снігових слонів, бегемотів та Ведмідь-гору. Ліпив іноді сам, а іноді з друзями. Але чомусь усі наші снігові витвори довго не жили – обов’язково їх хтось руйнував. Не знаю, навіщо і кому це було потрібно, але дуже мало снігових фігур простояли …
Якось вдень, коли хазяїна не було вдома, собачка Соня сиділа на підвіконні і розглядала вулицю в бінокль. (Це така штука, з одного боку якої все близько-близько, а з іншого – далеко-далеко.) Те, що їй подобалося, Соня розглядала з близького кінця, а те, що не подобалося, – з далекого. Дуже їй сподобався, приміром, один перехожий, у …
Цю історію я геть забув, але нещодавно мені нагадала її моя мама, коли цікавилася, як у мене справи на роботі. Коли мені було чотири роки, вона майже щоранку відводила мене в дитячий садок. Дорога займала хвилин п’ятнадцять, і це був час, коли ми могли спокійно поговорити на різні теми. Але того разу мама квапила мене …
Понад усе на світі собачка Соня любила нюхати квіти. Квіти були такі запашні й так приємно лоскотали в носі, що, понюхавши їх, Соня одразу ж починала чхати. Чхала вона прямо в квіти, тому вони пахли й лоскотали ще сильніше… і так тривало доти, доки Соні не починало паморочитися в голові або не облітали всі квіти. …