…погляд з боку
Турецький султан радо зустрів мене після вдало виконаного доручення і почав частенько запрошувати до себе на обід. А позаяк султан купався в розкошах, то яких тільки наїдків там не було! Їсти – їж досхочу, хоч лусни, одначе випити – дзуськи! Ви ж бо знаєте, що мусульманам заборонено пити вино. Проте його величність (на те ж …
В Єгипті все складалося для нас якомога краще. Додому ми вертали на суденці річкою Ніл. Стояла напрочуд сприятлива погода, і ми швидко просувалися вперед, милуючись гарними краєвидами. Аж раптом – гай-гай! – річка почала розливатися. Виявляється, Ніл щоріч виходить зі своїх берегів. За кілька годин він уже затопив усе довкруж, приховавши береги. Над ранок наше …
Після всіх пригод я навідався до Туреччини, де колись був полонеником. Мій добрий знайомець турецький султан радо зустрів мене. Він чув про мою хоробрість, тому доручив виконати одну справу в Каїрі, наскільки важливу, настільки й таємну. Але тс-с-с про це! Я негайно ж спорядився і вирушив до Єгипту. Не встиг я від’їхати від Константинополя, як …
Одного разу зі мною скоїлася іще одна притичина на морі. Якось, коли я неквапно чимчикував узбережжям, на мене несподівано накинувся… хто б ви думали? – розлючений морський коник. Та не якийсь там коник, а кінь! Як на те, у мене не було з собою навіть рушниці! Оце так халепа! Та я не спантеличився, бо добре …
Не менше, ніж полювання, я полюбляю купатися: то спокійно й безтурботно плисти на спині, то, шпарко розсікаючи хвилі, мчати наввипередки з дельфінами. Якось я хлюпався у воді коло бережка, форкаючи і бризкаючись, аж глядь – до мене стрімко мчить велетенська риба із роззявленою пелькою. Рятуй… Не встиг я змигнути оком, як мимохіть опинився в шлунку …
Одного разу заманулося мені побачити Північну Америку. Чом би й ні? Сказано – зроблено, отож я сів на перший-ліпший корабель і поплив. Ось уже на обрії забовваніла крайка землі. Аж тут як торохне! Що воно за притичина? Певно, судно наскочило на підводну скелю і його добряче трусонуло. Поштовх від зіткнення був такий сильний, що мене …
За кілька тижнів я досяг Цейлону, де мене привітно зустрів губернатор, міцний чолов’яга, що аж пашів здоров’ям. – Чи не вполювати нам якусь дичину, бароне? – гостинно запропонував він мені. Я, звісно, радо погодився. Надворі немилосердно припікало сонце, отож дорогою я швидко захекався і відстав од свого супутника. А тому хоч би хни! Іде собі …
Повернувшись додому, я вирушив у свою першу морську подорож. Адже я марив морем ще відтоді, як під стіл пішки ходив. І то не дивно, бо мій батько багато мандрував і довгими зимовими вечорами любив почастувати гостей гарячим пуншем та правдивими й неприкрашеними розповідями зі свого життя. Отож спершу я рушив на Цейлон. Спитаєте, де це? …
Ми спинилися на заїжджому дворі, аби відпочити з дороги й погрітися. У затишній кімнаті я зручно вмостився біля натопленої груби. Потершись об ноги, коло мене верчиком скрутилося руде кошеня. Візник усівся навпроти, повісивши свій ріжок на гвіздок. Аж раптом із ріжка забриніло: «Гу-у-у! Ту-ту-ту!» Ми повитріщали очі. Візник і не думав підносити ріжок до рота, …
Тієї зими, коли я повертався до свого маєтку в Німеччині, по всій Європі лютував шалений мороз. Навіть сонце і те занедужало й почало підкахикувати. Все навколо було вкрите шаром криги. Але кінь мій був настільки гарячий, що його копита під час бігу розтоплювали кригу на дорозі. Але варто мені було одного разу спинитися на мить, …