…погляд з боку
Муфтик і Півчеревичок стояли на сходах лікарні. – Куди ж тепер? – запитав Півчеревичок у повному відчаї. – А туди, куди нам покаже машина «швидкої допомоги», – вирішив Муфтик. На жаль, іншого виходу не було, бо вони не мали змоги вибирати собі напрямок. Вулиці, як і раніше, були запруджені людьми, які неодмінно рано чи пізно …
Нарешті Муфтик і Півчеревичок виплакалися до останньої сльозини. Та їхні очі, як і раніше, були сумні і від невтішного плачу почервоніли. І цими сумними й почервонілими очима дивилися вони тепер один на одного. – Ми повинні діяти, – запропонував Муфтик. – Маєш рацію, – погодився Півчеревичок. – Бездіяльність – діяльності смерть. Перш за все вони …
Муфтик прокинувся ще до схід сонця. Він хутенько встав, підійшов до вікна і визирнув. Чудово! На вулиці ще ні людей, ні автомашин, тільки ранковий молоковоз пробуркотів повз готель та двірник підмітав тротуар. Муфтик відсунув гардини й підійшов до ліжка Півчерезичка. – Час рушати в дорогу, – сказав він і поторсав Півчеревичка за плече. – Море …
Мохобородько лежав на готельному подвір’ї під бузковим кущем. Настала ніч і принесла з собою спокій. У ресторані готелю замовкла музика, і на вулицях теж запанувала тиша – ні деркотіння автомашин, ні людських голосів. Одне за одним згасали в готелі вікна. І в номері люкс на тринадцятому поверсі вже не горіло світло. У темній небесній безодні …
Двомісний номер люкс сповна відповідав своїй назві. Тут біло дві кімнати, а також всіляка розкіш, як, наприклад, карафа з водою, яку Півчеревичок умить видудлив. – Усе-таки ліпше, ніж вода з крана, – переможно повідомив він, хоч це була звичайна вода. Мохобородько підійшов до великого дзеркала в позолоченій рамі і став розчісувати бороду, а Муфтик роздивлявся …
Купівельний запал кумедних чоловічків несподівано згас. Заводне мишеня вони так і не придбали. І все інше – теж. – Почуття важливіші за речі, – сказав Мохобородько. – Цього ніколи не можна забувати. Вони вийшли з універмагу і повернулись до фургончика. – А тепер газуй на всю! – порадив Півчеревичок, тайкома крізь сорочку, голублячи своє іграшкове …
Як тільки машина полишила стоянку і звернула в першу-ліпшу вулицю, Півчеревичок раптом усівся на розкладачці. – Ну? – запитав радісно. – Як вам сподобалась моя військова хитрість? Мохобородько був просто ошелешений несподіваним одужанням Півчеревичка. – Воєнна хитрість… – запнувся він. – Ага, твоє запаморочення лише військова хитрість. А ми з Муфтиком серйозно переживали за тебе! …
– Наївся під зав’язку, – сповістив Муфтик. – І я по саме нікуди, – зітхнув Мохобородько. Півчеревичок же сказав: – Іще з одного тістечка я міг б подужати хіба що ягідки. Стіл аж вгинався під тарелями солодощів і пляшками лимонаду, а офіціантка все підносила. – Вельми прохаємо вас, – звернувся Мохобородько до офіціантки, коли вона …
Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько завітали до кав’ярні просто неба і всілися за круглим столиком під смугастим грибком. – Я гадаю, що замовимо тістечка, – сказав Півчеревичок. – І лимонаду, – додав Муфтик. Мохобородько не суперечив. – Наїмося досхочу і влаштуємо собі відпустку, – вів далі Півчеревичок. – Майнемо кудись до теплого моря і добряче там …
Наступного дня важко було впізнати місто – за ніч тут усе докорінно змінилося. Знов одчинилися крамниці, на базарі йшла жвава торгівля, на афішних тумбах майоріли численні театральні та концертні афіші, а біля газетних кіосків і морозивних яток стояли довгі черги. Мешканці багатьох будинків заходилися ретельно прибирати, щоб од пацюків не зосталося ні сліду, ні духу …