…погляд з боку
Тимко насолоджувався гарною погодою. Океан танув у кришталевому прозорому небі. Пухнасті гребінчики хвиль ганялися один за одним, намагаючись підхопити легкий подих грайливого вітерця. Сонечко привітно посміхалося й ніжно торкалося тоненькими пальчиками блискучої шкіри китеняти. Тимко пірнув, щоб зволожити нагріту сонцем шкіру. Нижче, нижче… і ось він майже на дні. Як тут гарно, прохолодно! Він уже …
Капітан Хвалько-Теревенько ближче присунувся до столу, розклав перед собою папір, олівець і почав розпитувати Тимка про події, що відбуваються в океані. – Розумієш, для газети мені потрібні різні цікаві подробиці, – пояснив Хвалько-Теревенько. – Про врятованих оселедців я вже писав. Хотілося б чогось неймовірного, захоплюючого. Щоб мої читачі аж рота роззявили від несподіванки. Дуже-бо хочеться …
Капітан Хвалько-Теревенько сидів у кріслі на палубі Рипучого Корабля й читав газету. А що? Усі дорослі читають газети. Навіть діти читають газети – є такі газети, які видаються спеціально для дітей. Вони завжди дуже яскраві, кольорові і в них друкують багато казок, оповідань про сміливих кошенят або цуценят, загадки й кросворди. Так от, читав капітан …
Рипучий Корабель поволі плив по темній поверхні океану. Капітан Хвалько-Теревенько хропів так голосно, що корабель час від часу здригався і втомлено зітхав. Тиша, що порушувалася хропінням, певно, дрімала б до ранку на м’якенькій подушці океану, якби… Якби корабель раптом не схопило щось величезне й тягуче. Капітан Хвалько-Теревенько звалився з гамака, набив на голові здоровенну ґулю …
Серед своїх друзів Тимко мав славу рішучого й відважного козарлюги. Матуся ж через те часто зітхала: «Таке мале, а вже бешкетує!» От і зараз Тимко таке утнув… З’їв мачулу! Оце витівка: вона ж неїстівна! Тимкові, правда, тяжко далося проковтнути набридливу лоскотуху. (Відкрию таємницю – мачула була д-у-у-же несмачна! Ти ж знаєш, що всі неїстівні речі …
Одного дня Тимко потай від мами вирішив попливти в Саргасове море. Він ніколи там ще не був, тому пильно дивився на компас і постійно виправляв свій курс згідно з вказівками стрілки. – Матуся казала, що це дуже цікаве море. Воно не має берегів і так густо поросло водоростями, що здалеку скидається на зелені луки, – …
Тимко нікого й нічого не боявся. Навіть лютого кальмара Архітеутиса[1]. Це лихе кровожерне чудовисько ніхто і в очі не бачив, однак мешканці океану жахалися вже одного його імені. Проте не буду вводити тебе в оману: одного Тимко все ж таки боявся. І дуже-дуже. Лоскоту! Надто, коли мама Китиха садовила його у ванну й починала щосили …