…погляд з боку
Мама дуже здивувалася, побачивши нашого нового друга, та він їй одразу сподобався. Вона приготувала малюкові дещо поїсти. І поки цуцик жадібно наминав, ми обмірковували його подальшу долю. Насправді хотілося його залишити. Ми давно хотіли завести собаку, але була одна проблема. – Пані Гелені це не сподобається, – зітхнула мама й сумно поглянула на Горішка. Тобі, …
Я знайшла його в п’ятницю під лавкою в парку. Того дня наша вчителька оголосила: – Зараз підемо в парк на пошуки осінніх скарбів! Ми зраділи і вже за кілька хвилин гасали парковими алейками. Назбирали купу каштанів, жолудів і горобини, зробили пишні осінні букети, а тоді влаштували несамовитий бій листям. Різнобарвна амуніція[1] кружляла в повітрі, час …
Ми побігли туди. Мама одну за одною відчиняла дверцята величезної шафи. Ми з Лількою стрибали й кричали: – Тигре! Тигре! Мама викидала з шафи светри, пальта й шарфи. Утворився справжній безлад. Потім вона принесла стілець, щоб зазирнути на найвищу полицю. І тут у шафі щось засвітилося. Дві зелені круглі цятки. – Тигре! Що ти тут …
Лілька дістала із шафи чорну мамину сукню. Трохи скуйовдила волосся. Чорним олівцем намалювала собі на носі велику цятку. – Що ти робиш? – Я малюю бородавку[1]. – Зовсім не схоже на бородавку, – заявив я. – А як на мене, то схоже. Потім вона взяла з полиці рожеву скриньку, в якій зберігала намиста, стрічки та …
Я швидко зрозумів, що самого лише оголошення буде недостатньо. Бо яким чином на аркуші паперу можна помістити портрет Тигра й перелічити всі його переваги? Як це зробити? Це неможливо. Ось чому ми з Лількою вирішили зробити плакат[1]. Великий плакат. Ми дістали найбільшу мапу, яка лише була в нас удома. На одному боці намалювали Тигра. Звісно, …
Щоб дістатися підвалу, ми з Лількою мали здолати 64 сходинки. Я точно порахував. Також я перевіряв, чи немає на сходах чорної Тигрової шерсті. Ні, її не було. У підвалі стояв холод і горіла лише одна лампочка. У комірках за дерев’яними дверцятами сусіди тримали різні речі. У нашій комірці стояли велосипеди, санчата та кілька слоїків із …
Я вирішив почати з розслідування[1]. Так, як це роблять справжні детективи. Збирати різноманітну інформацію та докази[2]. Отже, я дістав свій нотатник. Треба було записати всі важливі факти. Передусім я написав: «Зниклий: Тигр!» – Коли ти востаннє бачила зниклого? – запитав я у Лільки. – Кого? – Ну, Тигра… Коли ти востаннє його бачила? – Сьогодні …
Моє ім’я Ян, але всі звуть мене Яськом. Мама навіть каже іноді: «Ясичку». Нібито я маленька дитина. А мені майже вісім! Коли я виросту, стану славетним детективом. Тоді всім доведеться називати мене паном детективом. Уже зараз я завжди маю при собі особливий нотатник. Про всяк випадок. Ніколи не знаєш, які саме важливі факти[1] доведеться занотовувати. …