…погляд з боку
Пан Веслохвіст жестом показав дівчаткам «клас!», після чого бобри скотили колоди, що підпирали гатку. Гу-гу-у-ух! Джесс і Лілі захоплено спостерігали, як шалений потік води, ринувши, змив усіх бабайок. Вусики Моллі посмикувалися від захвату. Бабайки ревли й хапали ротом повітря, намагаючись утекти від водяної лавини. Вони перекидалися й розбризкували воду, з’їжджаючи вниз по слизьких скелях, намагаючись …
Лілі та Джесс злізли вниз по схилу до того місця, де нещодавно стояла стіна води. – Моллі! – скрикнула Лілі. Маленька мишка тремтіла всередині печери. Дівчатка продерлися до неї по скелі, легко тримаючи рівновагу, коли водоспад уже не стояв на заваді. Моллі радісно писнула, коли Джесс узяла її в руки. – Т-т-т-ти врят-т-т-тувала мене! – …
Золотуня пересікла ліс, а потім звернула на стрімку кам’яну стежку. «А що як Моллі впала у водоспад? – думала Лілі. – Чи вміє вона плавати?» У Джесс також був стурбований вигляд. Вони поспішили стежиною ще швидше – на рев водоспаду. За черговим витком стежки друзі раптом побачили стіну блискучої шумливої води. Вода спадала стрімкою пласкою …
– Бідолашна Моллі вже має бути там, – сказала Лілі. – Якщо вона натрапить на бабайок, то страшенно злякається. Коли дівчата наблизилися до Благодатного дерева, то побачили, що його крона була кругла, як льодяник, і вивищувалася над рештою дерев. Його листячко виблискувало на сонці, а на гіллі росли найрізноманітніші фрукти і горіхи. Були там і …
Джесс повернулася до Лілі. – Нам треба поспішати до Благодатного дерева та зупинити бабайок! – вигукнула вона. І щойно сказала це, як дівчатка почули чийсь голосочок: – Пробачте, будь ласка! Дівчата озирнулися. Численна родина Шилохвостиків заполонила простір під їхніми ногами! Золотуня насупилася. – Де Моллі? – запитала вона в мишей. – От через це ми …
Золотуня вела дівчаток за собою поміж дерев. Біля стежини ріс кущ блідо-рожевих троянд, і Лілі зупинилася, щоб насолодитися красою тендітних квітів. Моллі визирнула з її кишеньки й заворушила носиком. – Вони пахнуть точнісінько так само, як і полуничні млинчики моєї матусі! – писнула вона. – Усі квіти такі красиві! – промовила Лілі, роззираючись. – Отже, …
Дивовижне золотаве сяйво огорнуло дівчаток, і вони відчули легке пощипування по всьому тілу. – Ми зменшуємося! – вигукнула Джесс. Коли сяйво розсіялося, дівчатка опинилися на освітленій сонцем і оточеній високими деревами лісовій галявині. Яскраві квіти хитали голівками на легкому вітрі, виповнюючи пахощами повітря. Подружки радісно ахнули, коли знову побачили маленькі хатки довкола галявини біля кав’ярні …
Джесс Форестер та її найкраща подружка Лілі Гарт обідали на кухні маленького будиночка, в якому Джесс жила разом із татусем. – Я так наїлася! – промовила Лілі, погладжуючи свого животика. – Піца, яку приготував твій тато, просто неймовірна! Джесс усміхнулася. – Яке щастя, що ти живеш через дорогу: можеш приходити щоразу, як він її готує. …
Сяюча куля перетворилася на дощ жовтих іскор, які розчинилися в повітрі, відкривши Грізельду. Зелене волосся відьми розтріпалося й переплелося, мов зміюччя. Люсі сховалася під кущ, але Джесс, Лілі та Золотуня не зрушили з місця. – Не думайте, що ви мене здолали! – закричала відьма. – Ви зупинили бабайок цього разу, але я знайду спосіб привласнити …
– Е… існує спосіб дістатися туди, – озвався голос. – Пане Мудрун! – обернулася Джесс до сича. – Ви можете скористатися моїм маємним шляхом, – пояснив пан сич. – Я мав на увазі моїм таємним шляхом. Та-да! Він відхилив завісу з вербового гілля, відкриваючи оповитий лозою дерев’яний місток, що пролягав між верхівками дерев. – Місток! …